Воєнні настільні ігри

Чесно кажучи, очікував складнішого варгейму, а отримав дуже бадьору та швидку тактику. Тут немає купи нудних нюансів: правила розібрали за 10 хвилин, і одразу почалася спека. Кожен стає гетьманом і намагається захапати побільше міст на карті України. Гра постійно тримає в тонусі - ти плануєш свій похід, а суперник одним ходом перекриває тобі дорогу або віджимає Полтаву, яку ти вже вважав своєю.
Бійки за території тут відбуваються на картах дій, тому рандом кубиків нічого не псує- усе залежить від твого розрахунку та блефу. Дуже сподобалося, що гра не затягується: партії пролітають швидко, хід переходить миттєво, і ніхто не сидить без діла. Ситуація на мапі змінюється щохвилини, через що під кінець за столом стоїть справжній галас.

Взяв цю гру, і не жалкую ні секунди. Це офігезна забивалка часу. Простецька механіка кубів. Грається як вдвох, так і на більшу кількість гравців, де вже включається конкуренція. Маст хев

З перших хвилин ловлю напругу спільної оборони лісу: ми разом стримуємо машини, тримаємо зони на модульному полі і женемося до спільної мети. Фішка, що додає перцю: під час етапу організації кожен мовчки обирає, яким захисником піде в бій, і тільки потім у фазі дій відкривається, хто що задумав. Щоб виграти, треба збудувати всі табори і «відбити» фабрики, а програти можемо від токсичного колапсу, добудови ядра фабрики або якщо впадуть двоє захисників з одного середовища. Карти штовхають у комбо, а фракції Коло, Орден, Секта і Ковен відчутно різні, тому кожен підбирає свій темп і роль. Відчуття такі: тисне час, чистимо забруднення, ламаємо стіни, б’ємо мехів і постійно балансуємо ризик та безпеку. Також є нюанс в тому, що в кожен виходить з гри в різний момент і найважче тому хто залишається сам на полі проти мехів. Для моєї компанії гра доволі хардова, чимось нагадала Root

Перші 2 гри, думав, що щось з грою не те і чому вона така хайпова. На третю гру (після пару тижнів перерви) на початку здавалась дуже нудною, але на другий раунд почав змінювати думки і під кінець 3-ї гри реально її полюбив, як і мій опонент.

Протектори, які в аксесуарах, дуже великі на ці карти. Повинні бути 54x80 (не перевіряв коли замовляв), а протектори 56x87, відклав їх можливо колись знадобляться

Коса — це той випадок, коли сідаєш грати в євро, а відчуваєш себе ніби в епічній альтернативній історії з стімпанком, мехами в постапокаліпсис. Тут все серйозно: покращуєш економіку, збираєш ресурси, виробляєш юнітів, будуєш будівлі… і при цьому хтось може прийти та завалити твої плани за один бій. Але це не гра про тупу війну — битви тут трапляються рідко, бо набагато вигідніше рахувати, ніж воювати.
Кожен хід — як добре змащена машина: рухаєш фішку, виконуєш дію, потроху розгортаєш свою стратегію. А ще дуже приємно, як усе візуально і механічно збалансовано. Реально відчуваєш, що будуєш свою фракцію, прокачуєш її й десь на четвертому раунді — вже ніби не пастух з селом, а цілком собі грізний лідер із бойовим мехом.