Воєнні настільні ігри розташування робітників (meeple placement)

Коса — це той випадок, коли сідаєш грати в євро, а відчуваєш себе ніби в епічній альтернативній історії з стімпанком, мехами в постапокаліпсис. Тут все серйозно: покращуєш економіку, збираєш ресурси, виробляєш юнітів, будуєш будівлі… і при цьому хтось може прийти та завалити твої плани за один бій. Але це не гра про тупу війну — битви тут трапляються рідко, бо набагато вигідніше рахувати, ніж воювати.
Кожен хід — як добре змащена машина: рухаєш фішку, виконуєш дію, потроху розгортаєш свою стратегію. А ще дуже приємно, як усе візуально і механічно збалансовано. Реально відчуваєш, що будуєш свою фракцію, прокачуєш її й десь на четвертому раунді — вже ніби не пастух з селом, а цілком собі грізний лідер із бойовим мехом.

Грав ще коли вона тільки вийшла в оригіналі. Дуже сподобалася. Відчуття в плані атмосфери відповідні що за Імперію, що за повстанців. За імперію відчуваєш силу і здається от-от спіймаєш цих шибеників. За повстанців справді відчуваєш себе майстром Hit and Run тактики.
Із негативного мабуть зазначу бойовку. Відчувається доволі рандомною, не дивлячісь на механіки впливу на нього. Але вона фікситься доповненням, яке я сподівають також колись локалізують.

Кожна зіграна гра відчувалась по-різному. Дизбалансу не відчував. Все вирішувалось на останніх ходах (не було такого що хтось із початку з відривом "вів" гру), але всі попередні ходи також мали значення.

Це доповнення вартує уваги вже за те, що у вас по карті будуть "літати" дирижаблі, ну круто жеж)))
Додає трохи різноманіття в механіку, альтернативні способи закінчення гри.
Якщо вам база подобається, то доповнення привнесе новизни та цікавинок у гру.

Дуже епічна гра, цілий всесвіт із своєю історією, створіннями (механізмами). Дуже багато варіантів, що можна робити у грі (покращувати технології, захоплювати території, воювати, проходити квести, вибудовувати ресурси і таке інше). Багато механік різних. Ми грали лише базу без доповнень декілька разів і нам дуже сподобалось.
Дуже атмосферна, бо у кожної фракції є лідер і є прописана його історія в буклеті. Можна навіть докупити артбук. Гра дуже атмосферна та точно не залишить байдужим.

Мій головний висновок після однієї недограної партії - вона прекрасна в своїй жахливості.

Напевно, основне - це те, що до її сценаріїв треба відноситися досить відсторонено, щоб після партії не залишилось відчуття спустошеності.

Грали зіграною компанією в п'ять людей вперше і розбирались на ходу, що значно затягнуло процес і через що, в тому числі, не дограли: затягнулось на більше ніж 4 години, під кінець всі були виснажені психологічно, і було прийняте рішення зупинитись.

Чи хочеться повторити досвід - тверде НІ! Особливо враховуючи нинішні події.

Чи радила б цю гру? Поціновувачам жанру - однозначно! Загалом - як мінімум, людям, які вміють не приймати близько до серця реалістичні кризові повороти подій ігроладу.

Залишаю таку оцінку саме через враження і розуміння, що гра досягла свого - пробрала до кісток, хоча і з занадто негативним забарвленням.