Настільні ігри з кубиками

Cправжній епік, де ти буквально шкірою відчуваєш гнів богів. Правила тут побудовані навколо дуже азартного аукціону: кожен раунд ти намагаєшся «купити» прихильність когось із мешканців Олімпу. Хочеш воювати — молися Аресу, хочеш плисти - плати Посейдону. Але фішка в тому, що грошей завжди впритул, а суперники постійно перебивають твої ставки, змушуючи на ходу змінювати стратегію. Це створює неймовірну напругу, бо без благословення бога ти навіть солдатика по карті не посунеш.
Фігурки в цьому виданні — це окремий вид задоволення. Мініатюрки воїнів, флоту, а особливо величезних міфічних монстрів на кшталт Кракена чи Кентавра, виглядають приголомшливо і додають грі масштабу. Коли ти виставляєш на поле таку громадину, стіл відразу перетворюється на кадр із голлівудського блокбастера. Якість пластику та деталізація настільки круті, що їх хочеться розглядати під лупою, а грати ними — суцільний кайф.
Мої враження від гри - це постійний драйв і море емоцій. Тут немає нудного очікування свого ходу, бо ти весь час у процесі: то торгуєшся за Зевса, то домовляєшся з сусідом проти лідера, то з жахом дивишся, як до твоїх берегів підпливає ворожий флот. Гра триває близько півтори години, і за цей час ти встигаєш побудувати імперію, все втратити й героїчно повернути назад. Це ідеальний мікс розумної стратегії та гучних суперечок за столом — вишукано, красиво і дуже азартно.

Зі свого боку хочу сказати, що переклад справді виглядає неякісним — багато помилок, зокрема розбіжності між текстом на картках і текстом у журналі історії. Схоже, що Kilogames взагалі не перевіряли переклад перед випуском, що дуже прикро для українського видавництва.
З іншого боку, сама гра чудова. Чимось нагадує Sleeping Gods, але з глибшою бойовою системою — бої ведуться картами, колода персонажа поступово розвивається, і з часом відкриваються нові комбінації та можливості. Сюжет затягує з перших кроків — постійно хочеться рухатись далі, відкривати нові куточки карти, дізнаватись, чим закінчиться та чи інша лінія подій. Гра не дарма має високий рейтинг на BGG, і шкода, що такий локалізаційний недогляд псує перше враження.

Ця гра неймовірно універсальна і практично не має вікових обмежень. Для дітей це чудовий тренажер для розвитку мовлення, логіки та фантазії, а для дорослої компанії — генератор чудового настрою та дикого реготу, особливо коли вигадливі сюжети заходять у глухий кут. Завдяки компактному розміру кубики ідеально брати із собою в дорогу, кафе чи на відпочинок, адже вони не потребують багато місця на столі й розкладаються за одну секунду.
Головна особливість гри полягає в тому, що в ній немає переможців чи переможених, а її успіх повністю залежить від настрою гравців. Якщо компанія готова увімкнути уяву на максимум і не боїться абсурдних сюжетних поворотів, Кубики історії подарують море позитивних емоцій. Це ідеальний вибір для затишних сімейних вечорів, творчих розминок або як легка та весела гра в дорогу.

Дуже добра гра щоб грати з підлітками чи з дітьми. І вона нормально грається на двох чи на трьох, далеко не тільки на чотирьох. У правилах зазначенно як грати на двох(просто кількість плиток траси лімітована 5 трасами на гру, все).
Вендетту набагато цікавішою роблять допи, але наврядчи вони у нас будуть :(
Дякую Ігромагу за локалізацію.
Якщо комусь хочеться більш комплексну гру є настільний скірміш Gaslands, але його правила є лише англійською та російською, а компоненти для нього вам прийдеться робити самому(машинки там звичайні кастомні хотвілс).

Давно хотів пограти в цю гру і от настав час!
Мені потрібно згаяти годинку
Коробочка зручна та легка, дістав з рюкзака і почав, правила зрозумів за 5-6хв і пішов в підземелля битися з нечистю. 1й рівень пройшов швидко й легко, 2й... Я вже зрозумів що все просто і тут на 3 рівні я просто відлетів з 2х атак.
Це дуже класна гра для себе самого посидіти згаяти час, побути на самоті та з драйвом, вимагає і подумати трохи, і не запарюватися з правилами.
Я полюбляю подібні ігри про монстрів та підземелля і це знахідка.
4 персонажі зі своїм спец скілом, цікава та проста бойовка.

Раджу якщо інколи хочеться самому пограти, або компанії нема і пограти хочеться без довгих підготовок.