Воєнні настільні ігри контроль території

Перший варгейм ( на мінімалках). Партії швидкі і різноманітні. Цікава карточна механіка. Багато приймаєш тактичних рішень. Хто зовсім боїться рандому, проходьте повз.

Брали для розширення гри на 7х чоловік. Дуже хотілось інше доповнення ("Вітровий гамбіт"), але так як компанія часом велика збирається, то вибір був очевидним :) А ще хто любить зелений колір, як я, треба також брати це доповнення :) Заголом, нові нації цікаві, але треба ознайомитись з правилами, трішки змінюється ігролад з ними. Приємно мати усіх в наборі, але ціна кусається, на жаль :(

З перших хвилин ловлю напругу спільної оборони лісу: ми разом стримуємо машини, тримаємо зони на модульному полі і женемося до спільної мети. Фішка, що додає перцю: під час етапу організації кожен мовчки обирає, яким захисником піде в бій, і тільки потім у фазі дій відкривається, хто що задумав. Щоб виграти, треба збудувати всі табори і «відбити» фабрики, а програти можемо від токсичного колапсу, добудови ядра фабрики або якщо впадуть двоє захисників з одного середовища. Карти штовхають у комбо, а фракції Коло, Орден, Секта і Ковен відчутно різні, тому кожен підбирає свій темп і роль. Відчуття такі: тисне час, чистимо забруднення, ламаємо стіни, б’ємо мехів і постійно балансуємо ризик та безпеку. Також є нюанс в тому, що в кожен виходить з гри в різний момент і найважче тому хто залишається сам на полі проти мехів. Для моєї компанії гра доволі хардова, чимось нагадала Root

Зіграв майже всі сценарії з багатьма людьми, та ще й по декілька разів, тому впевнено заявляю, що хоча маю немаленьку колекцію(за 30 коробочок) ця гра увірвалась у ТОП-5. Якість коробки та компонентів - на висоті.
Тематика мені дуже зайшла, механіки прикольні, ще й надруковано в Україні. Однозначно раджу до покупки, якщо не боїтесь рандому, та чекаю на локалізацію серії.

Коса — це той випадок, коли сідаєш грати в євро, а відчуваєш себе ніби в епічній альтернативній історії з стімпанком, мехами в постапокаліпсис. Тут все серйозно: покращуєш економіку, збираєш ресурси, виробляєш юнітів, будуєш будівлі… і при цьому хтось може прийти та завалити твої плани за один бій. Але це не гра про тупу війну — битви тут трапляються рідко, бо набагато вигідніше рахувати, ніж воювати.
Кожен хід — як добре змащена машина: рухаєш фішку, виконуєш дію, потроху розгортаєш свою стратегію. А ще дуже приємно, як усе візуально і механічно збалансовано. Реально відчуваєш, що будуєш свою фракцію, прокачуєш її й десь на четвертому раунді — вже ніби не пастух з селом, а цілком собі грізний лідер із бойовим мехом.