Кооперативні настільні ігри (команда проти гри)

Мабуть, найкумедніший симулятор хаосу, в який мені доводилося грати. Ви разом із друзями намагаєтеся зняти фільм, але все постійно йде не за планом: бюджет тане, час закінчується, а на знімальному майданчику вічно виникають якісь безглузді проблеми. Найбільше захоплює механіка з кубиками-персоналом: ви кидаєте їх і ламаєте голову, куди відправити оператора чи актора, щоб нарешті зняти ту кляту сцену або хоча б вибити трохи грошей у продюсерів.
Гра просто просякнута гумором - від божевільних назв фільмів до ідей, які ви намагаєтеся втілити. Але під цією веселою обгорткою ховається справжній кооперативний виклик: якщо ви не будете діяти злагоджено, ваш проєкт закриють ще до прем’єри. Найкрутіше, що навіть якщо фільм виходить жахливим, він може стати «культовим трешем», і ви все одно отримаєте задоволення від процесу. Це ідеальна настілка для компанії, яка хоче не просто виграти, а створити власну незабутню (і, швидше за все, абсурдну) історію.

Це та гра, яку купуєш заради художки, а лишаєшся заради того моторошного кайфу, коли перевертаєш карту і не знаєш, чи виловив звичайного лосося, чи щось із мацаками, що краще б лишалося на дні. Механіка проста: кидаєш кубики, набираєш потрібну суму, щоб зловити рибину з обраної глибини, а чим глибше пливеш, тим соковитіший улов і тим більший шанс отримати картку жалю на додачу. Оцей трекер божевілля справді класна фішка, бо чим більше жалю накопичив, тим сильнішим стаєш у морі, але наприкінці найбожевільніший гравець втрачає свій найкращий трофей, тому весь час балансуєш на межі. Художка тут просто бомба, кожна істота намальована з такою любовʼю до бридкого, що хочеться розглядати картки навіть поза грою. Жалюгідні щупальця докидають персональні здібності, привʼязані до кількості жалю, і це додає смаку, хоч деякі з цих сил відчутно сильніші за інші. Найкраще заходить на двох чи соло, бо на більшій кількості гравців рандом кубиків починає реально муляти і партія розтягується. Декому може здатись, що гра грається сама по собі, бо рішень тут не так вже й багато, здебільшого просто тягнеш кубики і дивишся, що випаде.

Картковий Жах Аркгема - це дуже складна та прискіплива до дрібниць гра. Кожен сценарій - це втілення божевілля у безкрайньому всесвіту Лавкрафта. І ось нарешті доїхала компанія "На краю світу" і що це, якщо не щастя)))
Завдяки великому пулу карт + ще мультікласові, є можливість збирати цікаві та сильні колоди повністю українською. База revised + Данвіч + На краю світу дозволяють розгулятися фантазії та робити дослідників дуже різноманітними.
Сама компанія як новий свіжий подих. Насичений цікавий сюжет + різноманітні захоплюючі сценарії + нові механіки... все це і робить цю серію такою популярною та бажаною. Спочатку Містик та шукач можуть спробувати пройти, потім Вартовий з вцілілим або спритником... реіграбельність шалена.
Дуже крута компанія і я вдячний Ігромагу за те, що можу її грати рідною мовою!

З перших ходів я реально відчуваю себе в команді супергероїв: викладаю карту в спільний ланцюжок дій і ловлю синергію з тим, що поклав попередній гравець. Найбільше чіпляє ритм планування наперед, коли треба вгадати хід лиходія з його колоди та вчасно прибрати загрози на локаціях. У кожного героя свій характер колоди, і я кайфую від моментів, коли здібності злітаються в комбо та закривають критичну діру на мапі. Вороги відчутно різні, модулі з загрозами та правилами роблять кожну партію іншою, а спільний ланцюжок іноді змушує ризикувати замість сейвових дій. Українське видання тішить локалізацією і виглядом на столі, відчувається турбота про деталі і приємно показувати гру новачкам.

Ктулху не той тип гри, де ти ходиш по локаціях і шукаєш підказки, тут все набагато простіше і кровожерніше: заходиш, трощиш культистів, а потім товчешся з самим Стародавнім. Санність працює навпаки, ніж у більшості лавкрафтіанських тайтлів: чим більше з'їжджаєш з глузду, тим сильніші здібності отримуєш, і оце балансування на межі божевілля реально затягує. Мініатюри тут це окрема пісня, скульпти прям соковиті, і коли на стіл вилазить фінальний бос, стіл виглядає як маленька виставка. З мінусів, тайли карт замалі під ці ж самі мініатюри, тому коли на локації збирається кілька ворогів і герой, все просто фізично не влазить і доводиться жонглювати фішками. Трекання шкоди на монстрах теж так собі задумка, купа лічильників навколо мінек виглядає більш хаотично, ніж зручно. Гра відмінно масштабується під будь яку кількість гравців без жодних додаткових правил, що доволі рідкісна і крута штука для кооперативів. Сюжету як такого тут кіт наплакав, це радше бойовик на екшені, ніж детективна історія, тому якщо чекаєш глибокого сторітелінгу, краще брати щось інше з цього ж сеттінгу. Виграти доволі важко, тож готуйся програвати, перш ніж навчишся розкачувати білд під конкретного боса.