Военные настольные игры

Коса — це той випадок, коли сідаєш грати в євро, а відчуваєш себе ніби в епічній альтернативній історії з стімпанком, мехами в постапокаліпсис. Тут все серйозно: покращуєш економіку, збираєш ресурси, виробляєш юнітів, будуєш будівлі… і при цьому хтось може прийти та завалити твої плани за один бій. Але це не гра про тупу війну — битви тут трапляються рідко, бо набагато вигідніше рахувати, ніж воювати.
Кожен хід — як добре змащена машина: рухаєш фішку, виконуєш дію, потроху розгортаєш свою стратегію. А ще дуже приємно, як усе візуально і механічно збалансовано. Реально відчуваєш, що будуєш свою фракцію, прокачуєш її й десь на четвертому раунді — вже ніби не пастух з селом, а цілком собі грізний лідер із бойовим мехом.

Перші 2 гри, думав, що щось з грою не те і чому вона така хайпова. На третю гру (після пару тижнів перерви) на початку здавалась дуже нудною, але на другий раунд почав змінювати думки і під кінець 3-ї гри реально її полюбив, як і мій опонент.

Протектори, які в аксесуарах, дуже великі на ці карти. Повинні бути 54x80 (не перевіряв коли замовляв), а протектори 56x87, відклав їх можливо колись знадобляться

Гра відчувається дуже затишною, попри тему екологічної катастрофи. Механіка з туманом на картах - це просто геніальна знахідка: вона додає елемент несподіванки, якого часто не вистачає в суворих стратегіях. Вам постійно треба приймати рішення: Чи вистачить мені палива до того міста?,Чи варто зараз вкластися в двигун, чи краще найняти нових людей у команду?.
Це гра для тих, хто любить спокійне, вдумливе планування з можливістю щось підкрутити у своєму механізмі. Вона не агресивна, суперники не можуть зруйнувати ваш дирижабль, тому за столом зазвичай панує приємна атмосфера подорожі. Якщо вам подобається відчуття прогресу — коли на початку гри ви ледве пересуваєтеся, а в кінці ваш дирижабль стає справжнім королем неба — Туманний острів вам точно зайде. Гідна, розумна і дуже гарна настілка.

Відкриття для тих, хто шукає глибоку, але водночас швидку та зрозумілу військову стратегію. Ви переноситеся в часи Другої світової війни, де один гравець бере під командування американські війська, а інший - німецькі. Замість довжелезних талмудів із правилами, які зазвичай відлякують у варгеймах, тут усе працює на базі дуже витонченої механіки колодобудування: кожна карта у вашій руці — це конкретний солдат або наказ на полі бою.
Весь тактичний азарт тримається на управлінні хаосом і ризиком. Щоб твій загін пішов в атаку або захопив ключову точку, тобі потрібно мати відповідні карти в колоді. Але як тільки ворог починає обстрілювати твоїх бійців, колода починає «засмічуватися» картами поранених, які просто паралізують твої дії. Через це гра тримає в дикій напрузі: ти постійно балансуєш між агресивним наступом, розвідкою місцевості та необхідністю відвести хлопців у тил, щоб перегрупуватися і «почистити» руку.
Кампанія розгалужується на безліч крутих сценаріїв, кожен з яких пропонує унікальні завдання від утримання мосту до засідок у лісах Нормандії. Партії пролітають непомітно, даунтайму практично немає, а кожне рішення та кидок кубиків на влучання викликають купу емоцій. Це ідеальний баланс між розумним тактичним протистоянням та атмосферним воєнним кіно, де все вирішують твої лідерські якості та вміння адаптуватися до ситуації.

Чесно кажучи, очікував складнішого варгейму, а отримав дуже бадьору та швидку тактику. Тут немає купи нудних нюансів: правила розібрали за 10 хвилин, і одразу почалася спека. Кожен стає гетьманом і намагається захапати побільше міст на карті України. Гра постійно тримає в тонусі - ти плануєш свій похід, а суперник одним ходом перекриває тобі дорогу або віджимає Полтаву, яку ти вже вважав своєю.
Бійки за території тут відбуваються на картах дій, тому рандом кубиків нічого не псує- усе залежить від твого розрахунку та блефу. Дуже сподобалося, що гра не затягується: партії пролітають швидко, хід переходить миттєво, і ніхто не сидить без діла. Ситуація на мапі змінюється щохвилини, через що під кінець за столом стоїть справжній галас.