Воєнні настільні ігри 1

Дуже епічна гра, цілий всесвіт із своєю історією, створіннями (механізмами). Дуже багато варіантів, що можна робити у грі (покращувати технології, захоплювати території, воювати, проходити квести, вибудовувати ресурси і таке інше). Багато механік різних. Ми грали лише базу без доповнень декілька разів і нам дуже сподобалось.
Дуже атмосферна, бо у кожної фракції є лідер і є прописана його історія в буклеті. Можна навіть докупити артбук. Гра дуже атмосферна та точно не залишить байдужим.

Брали для розширення гри на 7х чоловік. Дуже хотілось інше доповнення ("Вітровий гамбіт"), але так як компанія часом велика збирається, то вибір був очевидним :) А ще хто любить зелений колір, як я, треба також брати це доповнення :) Заголом, нові нації цікаві, але треба ознайомитись з правилами, трішки змінюється ігролад з ними. Приємно мати усіх в наборі, але ціна кусається, на жаль :(

З перших хвилин ловлю напругу спільної оборони лісу: ми разом стримуємо машини, тримаємо зони на модульному полі і женемося до спільної мети. Фішка, що додає перцю: під час етапу організації кожен мовчки обирає, яким захисником піде в бій, і тільки потім у фазі дій відкривається, хто що задумав. Щоб виграти, треба збудувати всі табори і «відбити» фабрики, а програти можемо від токсичного колапсу, добудови ядра фабрики або якщо впадуть двоє захисників з одного середовища. Карти штовхають у комбо, а фракції Коло, Орден, Секта і Ковен відчутно різні, тому кожен підбирає свій темп і роль. Відчуття такі: тисне час, чистимо забруднення, ламаємо стіни, б’ємо мехів і постійно балансуємо ризик та безпеку. Також є нюанс в тому, що в кожен виходить з гри в різний момент і найважче тому хто залишається сам на полі проти мехів. Для моєї компанії гра доволі хардова, чимось нагадала Root

Ми грали в цю гру вчотирьох. На коробці написано, що можна грати від 1 до 6. Хоча насправді обмежень нема, але комфортно грати вдвох. В цій грі не так як в Dead By Winter, де в кожного є свій персонаж. Тут всі персонажі загальні. І хоч ви можете їх розділити між гравцями (але я цього не раджу), рішення що робити ви приймаєте колективно. Головний на мій погляд недолік гри - персонажів потрібно постійно вбивати і тягнути нових. Вам не потрібно прив'язуватись до конкретного персонажа інакше ви не виграєте. Якщо ви граєте неоднорідною компанією, рано чи пізно в грі з'являється лідер, який тягне всю ковдру на себе, тобто приймає всі стратегічні рішення. Якщо хтось зависає в телефоні, хтось просто вирішив провести вечір з бокальчиком, то ці люди будуть відверто нудьгувати. В цю гру неможна грати людям, які психологічно не готові програвати. Очікуйте, що перші 3 партії ви провалите.

Мій головний висновок після однієї недограної партії - вона прекрасна в своїй жахливості.

Напевно, основне - це те, що до її сценаріїв треба відноситися досить відсторонено, щоб після партії не залишилось відчуття спустошеності.

Грали зіграною компанією в п'ять людей вперше і розбирались на ходу, що значно затягнуло процес і через що, в тому числі, не дограли: затягнулось на більше ніж 4 години, під кінець всі були виснажені психологічно, і було прийняте рішення зупинитись.

Чи хочеться повторити досвід - тверде НІ! Особливо враховуючи нинішні події.

Чи радила б цю гру? Поціновувачам жанру - однозначно! Загалом - як мінімум, людям, які вміють не приймати близько до серця реалістичні кризові повороти подій ігроладу.

Залишаю таку оцінку саме через враження і розуміння, що гра досягла свого - пробрала до кісток, хоча і з занадто негативним забарвленням.