Настільні ігри для дітей 10-12 років 2

Дуже крута дуельна гра, яка приємно здивувала. Так, вона довга - партії легко можуть перевалювати за годину, і правила тут не найпростіші. Більше того, основна проблема - саме їх подача: термінологія і структура правил написані не дуже логічно, через що їх складно читати і запам’ятовувати
Але як тільки розбираєшся - гра розкривається на повну. Це класний представник жанру з драфтом карток і побудовою власних механік, де кожна партія дає відчуття розвитку і комбінацій. Візуально вона може здатися дитячою, але це оманливе враження - за зовнішньою простотою ховається цілком серйозна середньої складності гра
Окремо варто відзначити локалізацію - назви карток перекладені з гумором і реально додають настрою під час гри

Ось вже другий тиждень граємо в цю гру, пробуємо різні ролі та різні стратегії. Радію, що встиг придбати...

Якщо говорити за механіки, присутні в грі, то у восьминога це побудова сильної колоди, завдяки якої він здійснює приховане переміщення полем, також він може використовувати блеф. Він може обрати один з двох шляхів до перемоги: активний (поїдання здобичи), але так він викриває своє місце розташування, і пасивний (переховуватися від акули допоки вона не виснажиться).

У акули упор в основному на пам'ять та дедукцію, відстежування пересування восьминога по ігровому полю. Пошук і атака на восьминога здійснюється кидком кубиків, основні механіки - удосконалення можливостей поміняти значення кубиків (перекинути), і покращення початкового набору кубиків, за допомогою якого відбувається полювання.

Сама атака на восьминога зводиться до чистого рандому: камень-ножиці-папір, тільки на картах, щоправда є невеличка зміна – з кожною новою атакою шанси акули збільшуються, бо одна з карт виходить з гри.

Для гостроти вражень бажано, щоб гравець за восьминога вмів блефовати.

З перших ходів мене накриває дуельний треш, тут чистий блеф і нерви, ніби граю в тиху війну на віялах. Кожне рішення здається дрібним, та потім БАЦ і вся партія перевертається від одного кривого вибору карт. Рухи прості по правилах, але мозок плавиться від читання опонента і вічного що віддати, що сховати, що лишити собі. Партія коротка десь 10-15 хвилин, тому я катаю серіями і кожна як новий бій, без спойлерів. Відчуття елегантне і напружене, мінімум компонентів дає максимум драми і майндгеймів.

Одна з тих ігор, яка стає все більш захопливою, чим більше ви граєте з одним і тим самим суперником (чим рівніші, тим краще). Є гарні, важкі жетони для гри, які нагадують покерні фішки – приємний тактильний елемент. Підготовка швидка, партія швидка, декілька умов для перемоги та додаткові властивості карт, все це робить гру цікавою і ви неодмінно до неї повернетесь.

Тут багато правил, які потрібно пам’ятати, і вони відрізняються для кожного персонажа. Мені здається, якщо ви шукаєте щось конкретне в жанрі карткових батлів, це, ймовірно, саме те, що вам потрібно. Якщо ж у вас, як у мене, лише пасивний інтерес до компактних/подорожніх ігор, це може бути не найкращий вибір - гра займає ну дуууже багато місця для такої кількості карт. Мені гра здається трохи складнішою, ніж те, до чого я звик. Буду пробувати грати ще, та скоріше за все придбаю доповнення.