Настільні ігри на День Святого Миколая карткові

Це не ковпак — це така проста, але чомусь дуже підступна гра на пам’ять і блеф. Ти сидиш, передаєш картки один одному і намагаєшся згадати, що в тебе на столі. Але прикол у тому, що все плутається дуже швидко — особливо, коли хтось починає "помилятись спеціально". Спочатку думаєш: "Та що тут складного?" — а через 5 хвилин вже в тебе очі на лобі й ти вручаєш другові сосиску, думаючи, що це цукерка.

Паперові Океани (Sea Salt & Paper) — відгук
1. Коментар
Паперові Океани це та маленька коробочка, яка виглядає просто як мила дрібничка, а насправді затягує так, що граєш раунд за раундом і не можеш зупинитись. Художка тут неймовірна, кожна карта це ніби зроблена з паперу оригамі рибка чи краб, і саме через це на неї хочеться дивитись навіть окремо від гри. Механіка проста: береш карти з колоди або з одного з двох скидів, збираєш сети, і в певний момент вирішуєш, оголосити стоп і забрати свої бали чи ризикнути дати всім ще один хід заради бонусу. Оцей момент рішення "стопаю чи тягну кота за хвіст" це найкраще, що є в грі, бо постійно тримає в напрузі навіть у простому раунді. Дуже кайфова фішка з русалками, бо якщо збереш усі чотири, одразу виграєш партію, і хоч це рідкість, кожен раз мріється саме про такий фінал. Найкраще заходить на двох чи трьох, бо тоді конкуренція за карти в скидах реально відчувається, а на чотирьох трохи розмивається. Навчити нового гравця можна за п'ять хвилин, хоча перші пару партій новачки трохи плутаються, які карти можна викладати парами. Компактна коробочка легко влазить в кишеню, тому це ідеальний варіант возити з собою на дачу чи в дорогу.

І хоча “Азул. Літній палац” використовує ту саму механіку драфту кольорових плиток, ця гра зовсім не схожа на класичний Азул.

Перша відмінність – ви берете плитки вітрин та складаєте їх біля свого поля, вирішуючи, як їх витратити лише в кінці раунду. Ця проста зміна має величезний вплив. По-перше, вона робить ціну помилки значно меншою – оскільки ви майже завжди матимете змогу застосувати всі плитки, які назбирали, оскільки в цій грі ви можете зберегти до 4 плиток для використання у наступному раунді.

По-друге, це зменшує шанси суперника “прорахувати” вашу стратегію. Існує так багато різних способів витратити свої плитки, що дуже важко зробити висновок про те, що збирається робити інший гравець.

Також тепер кожен раунд має різний колір, позначений як “джокер”; цей колір можна витратити замість будь-якого іншого, що розширює ваші можливості.

А розміщення гравцем плиток у визначених місцях поля, дає доступ до “бонусних” плиток з іншого дисплея, що робить повне позбавлення доступу до певного кольору вже майже неможливим.

Усе вище перелічене зменшує рівень взаємодії між гравцями – у більшості випадків ви не зможете у свій хід суттєво повпливати на хід інших, як це можна було робити в класичному Азулі.

Може бути доволі цікавою грою для дітей, але треба враховувати її високу конфліктність. Підходить лише для тих гравців, які вміють справлятися зі стресом і люблять капостити суперникам, при цьому спокійно ставляться, коли капостять їм у відповідь. Сама гра неважка у правилах, є навіть довідник по динозаврам, що теж повинно бути цікаво для дітлахів. Оформлення швидше мультяшне, але від цього воно не є поганим. Такий собі швидкий філлер, який дозволяє розслабитись і трохи посперечатись із суперниками)

Мені подобається те, що дизайн цієї гри повністю відповідає її настрою, тобто має додаткову перчинку до базової концепції збору сетів. Тут удачу коректують самі гравці. Якщо комусь занадто щастить і йому приходять занадто хороші карти - він швидко стане ціллю всього іншого стола і йому підріжуть крила. Вже на половині першої партії сенс та основні стратегії будуть зрозумілі гравцю будь-якого віку та досвіду. Класним є і те, що перебіг в цієї гри дуже швидкий, тому зіграти в неї кілька партій поспіль - те що лікар прописав