Настільні ігри: видавець - CMON Limited

Неймовірно переоцінена гра. Я дуже сильно розчарувався. Ціна не відповідає задоволенню від гри. Розробники взяли гучну комп'ютерну гру і вирішили запхати її в формат настільної гри. Але ж, як казав Кучма, "Це ж було вже". Згадайте Метро 2033 https://desktopgames.com.ua/ua/games-metro2033.html. Все те саме. І також гра - провальна. Розробники додали дуже багато пластикових фігурок. Це значно здорожчило гру, але разом з тим якість фігурок дуже низька. Дуже засмучує, що при атаці кількість персонажів у районі мапи не грає ролі при підрахунку сили. Механіка з дронами - ні разу не використовувалась за призначенням, тому що витрачені зусилля не відповідають результату. Механіка бойових карт дуже недолуга. Всього можна мати 4 карти, але якщо хочеш кращу карту, мусиш знищити власну карту з руки і доплатити ресурс, а потім в тебе ту карту просто нейтралізують якоюсь абілкою.
Реіграбельність на низькому/середньому рівні. Якщо хочете купити гру на контроль території купить краще Blodrage https://desktopgames.com.ua/ua/bloodrage-ua.html. Все те саме - дешеві пластикові фігурки воїнів, але там кращі фігурки монстрів і вона дешевша.

Ктулху не той тип гри, де ти ходиш по локаціях і шукаєш підказки, тут все набагато простіше і кровожерніше: заходиш, трощиш культистів, а потім товчешся з самим Стародавнім. Санність працює навпаки, ніж у більшості лавкрафтіанських тайтлів: чим більше з'їжджаєш з глузду, тим сильніші здібності отримуєш, і оце балансування на межі божевілля реально затягує. Мініатюри тут це окрема пісня, скульпти прям соковиті, і коли на стіл вилазить фінальний бос, стіл виглядає як маленька виставка. З мінусів, тайли карт замалі під ці ж самі мініатюри, тому коли на локації збирається кілька ворогів і герой, все просто фізично не влазить і доводиться жонглювати фішками. Трекання шкоди на монстрах теж так собі задумка, купа лічильників навколо мінек виглядає більш хаотично, ніж зручно. Гра відмінно масштабується під будь яку кількість гравців без жодних додаткових правил, що доволі рідкісна і крута штука для кооперативів. Сюжету як такого тут кіт наплакав, це радше бойовик на екшені, ніж детективна історія, тому якщо чекаєш глибокого сторітелінгу, краще брати щось інше з цього ж сеттінгу. Виграти доволі важко, тож готуйся програвати, перш ніж навчишся розкачувати білд під конкретного боса.

Дуже класна кооперативна гра, де всі гравці грають проти самої гри і намагаються звільнити Вілла зі світу Догори дригом. Правила не дуже складні але виграти досить не просто і це додає азарту. Ми грали втрьох, виграли у перший сезон з шостого разу. Гра дуже цікава, захотілось знайти щось з подібною механікою. Рекомендую)

Тут кайфова фішка з картами, які кидаєш на виклик, ще не знаючи наскільки він складний, тому постійно морочишся, доки не витягнеш або переплатити картами, або ризикнути і потягнути ще одну сцену, яка майже завжди приносить якусь бяку. Страх наростає поступово, і саме ця система тримає в напрузі краще, ніж сама боротьба з монстрами, яка по факту зводиться до порівняння циферок на картах з циферками на фішках. Мініатюри та арт непогано передають атмосферу серіалу, і персонажі відчуваються по-різному завдяки унікальним здібностям кожного. Найкраще заходить удвох чи втрьох, бо на чотирьох даунтайм росте і партія починає буксувати. Через певну кількість партій бої з демогорнонами стають доволі одноманітними, бо варіативності викликів там не так вже й багато.

Як фанат серії «Ктулху: Смерть може вмерти» хочу залишити кілька слів.

Свою другу базову коробку «Страх перед незвіданим» я купив задовго до цієї акції — без Ґодзілли та без промонабору дослідників. І, відверто, зовсім не шкодую. Гра чудово працює сама по собі, і з першою базою чудово поєднується.

Особисто для мене Ґодзілла — це радше додатковий контент і механіка, що мені взагалі не обовʼязкова. Навіть більше: суто за власними відчуттями вона не дуже поєднується з атмосферою та бестіарієм Лавкрафта. Але це вже справа смаку.

Водночас хочу побажати команді Ігромагу успішно пройти цей непростий етап, брати до уваги в ній тільки конструктивну критику, зробити висновки й надалі тішити нас локалізаціями нових сезонів і доповнень з окремими прадавніми. Особисто я їх точно підтримуватиму.

А всім, хто ще вагається, скажу одне: не дайте цій історії затьмарити головне. «Ктулху: Смерть може вмерти» — справді чудова серія гри, яка заслуговує на увагу.

One Love