Настільні ігри для дітей 10, 11, 12 років libellud

Дуже весела, атмосферна і динамічна гра, де гравці виступають в ролі героїв, що беруть участь у великому турнірі, влаштованому богами. Основна фішка гри - кубики, грані яких фізично змінюються та покращуються. Тобто замість популярних механік "декбілдінгу"/"бегбілдінгу" у нас такий собі "дайсбілдінг" - побудова свого куба. Даунтайм не відчувається, бо кожен хід кожен гравець кидає свої куби і отримує нагороду. Є багато взаємодії, бо іноді гравцям доводиться "виганяти" суперників із зайнятих ними островів (за що ті отримують бонус), а також деякі грані враховують результати кидків інших гравців. Але взаємодія не конфліктна, прям сильно "насвинячити" опоненту не вийде =)
На кожен острів є кілька варіантів монстрів, тож можна обирати, якою комбінацією гратимете в якійсь конкретній грі, і відповідно, які ефекти та нові грані будуть присутні.
Формально це євро, однак через постійні кидки кубів та взаємодію між гравцями таким не відчувається. Тож якщо ви не любитель стандартних "сухих" євро, то ця гра може вам сподобатись.

Усім нам часом потрібна гармонія ? Надзвичайно медитативна, приємна гра, де інші гравці читають ваші думки і беруть саме ті ресурси, на які ви розраховуєте ?. Багато різноманіття в коробці (тип гри островами і річками + доповнення) і ви не помітите як після однієї партії почнете наступну а потім ще одну.

Гар шикарна. дял мене це якесь поєднання Азулу та Каліко. Дуже сподобалась. з Мінусів, ми грали всього 2 рази, і вже загубили 1 жетон. Шкода, що немає запасного в комплекті.

Ваууу. Дуже вагався, чи купувати. Ця гра реально дуже крута, а коли інші гравці ставляться так само скептично, а потім тобі після першої гри кажуть "Давай ще одну", це точно чогось коштує. Ти просто сидиш, щось будуєш в своєму абстрактному світі і навіть не відволікаєшся на інших гравців, поки вони не забирають твої ландшафти ?, або тварин.

Просто маленька, класна гра, яка поважає не тільки час, а і гравця. Дає можливість відполіктися і розслабитись...

З перших секунд я не просто кидаю куби, я їх кую: клацає нова грань, і я буквально відчуваю, як шанс перетворюється на інструмент. Найсолодша дилема щоразу така сама, але ніколи не однакова: влітати в кузню по жирну пластину чи берегти осколки на карту, яка зрушить економіку і запустить ланцюжок бонусів. Коли спрацьовує подвійний кидок, свіжа комбінація ресурсів заливає трек очок, і я ловлю себе на думці що таки правильно зібрав двигунець. Тут вся магія в таймінгу походів у храм і в тому, щоб підвищувати не випадковий вибух, а середню цінність кидка, тоді гра слухається. Люблю її за відчутний тактильний прогрес я руками збираю свій інструмент перемоги, і ризик із планом починають цокати як годинник.