Це справжній «симулятор страждання», але в найкращому сенсі цього слова. Якщо ви грали у відеогру, то знаєте, що там не буває легких рішень, і настілка передає цей відчай на всі 100%. Ви керуєте останнім містом на Землі, намагаючись збалансувати ресурси, закон і надії людей, поки навколо лютує смертельний холод. Головний центр уваги на столі — величезна пластикова вежа-генератор, у яку ви буквально кидаєте кубики вугілля, і якщо вони застряють всередині, це означає технічну поломку і проблеми для всього міста.

Гра неймовірно масштабна і складна. Кожен раунд — це криза: то люди вимагають кращої їжі, то замерзають цілі райони, то закінчується вугілля. Тут немає одного «правильного» шляху до перемоги, але є тисяча способів програти. Вона дуже атмосферна, але будьте готові до того, що розкладати її та розбиратися в правилах доведеться довго. Це гра не для розслаблення, а для тих, хто любить складні виклики та моральні дилеми, де доводиться обирати менше з двох зол.

У цій грі відчуваєш себе мером останньої надії людства, і це реально тисне. Холод, постійна нестача ресурсів, жахливі рішення типу “чи варто відправити дітей працювати” — усе це змушує залипнути над кожним ходом. Спочатку все виглядає як звичайне виживання, але далі починається повний моральний треш, коли хочеться зберегти всіх, а виходить, що когось усе одно доведеться “пожертвувати”.

Механіки прикольні, усе логічно, але складно — постійно відчуваєш, як гра тисне на тебе: температурою, голодом, невдоволенням народу. Атмосфера витримана на 10/10 — реально відчуваєш себе в цьому промерзлому аду, і навіть тіло після гри трохи змерзає. Але попри все — дуже затягує, особливо якщо подобається щось похмуре і складне. Коротше, це не просто гра, це виживання на повну.
Дуже схожа на свого старшого комп'ютерного брата.