Дитячі настільні ігри для школярів

У нас була перша гра діти проти зомбі, там нам було легше якось, пройшли всю, всі конверти відкрили без особливих проблем, найчастіше все вдавалось) а ця версія більш ускладнена, трошки інші правила, ну звісно ж, і тут шось ми поки не знайшли вдалої стратегії для виграшу. Зомбі постійно виграють: відкривають свої лігва і пригають тими батутами мов скажені)) поки ми ще навіть до середини не дійшли, щодо відкриття нових конвертів, але наразі ми постійно пограємо і не можемо навіть закрити ачівку, де три виграші поспіль) коротше, ми в пошуках виграшних стратегій, дуже цікаво чи вийде і шо там нас далі очікує)
Граємо втрьох з дитиною 8 років, вона повноцінно грає, думає, вирішує, так шо в цьому плані норм.
А ми з чоловіком ніяк не придумаємо як виграти) хоча це не те щоб засмучує, скоріше азарт, а як же ж це зробити)

Супер гра для двох, рівень складності якої залежить від того хто твій супротивник)
На перший погляд це проста гра, а художнє оформлення може навести на думку, що вона лише дитяча, але це не так! Це чудова і підступна дуельна гра, в яку буде цікаво грати й дорослим.
Якість компонентів нереальна: дуже товстий картон, неймовірні кольори і вевелі монстрики, фактурність карток, коробка - органайзер. Насправді цю гру приємно навіть просто тримати в руках, а швидкість підготовки до партії зробило її одним з наших фаворитів серед інших ігор

Купували дитині в подарунок - і гра їй дуже сподобалася! Вона одразу зацікавилася космічною темою та яскравими деталями. Завдання захоплюють: потрібно допомогти кораблику вибратися з поля астероїдів, пересуваючи елементи так, щоб знайти правильний шлях.
Дитина із задоволенням розвязує головоломки, радіє кожному новому рівню й відчуває справжнє задоволення, коли все вдається. Гра чудово тренує логіку, уважність і просторове мислення, а ще зручно, що вона компактна — можна брати в дорогу чи грати вдома самостійно. Дуже вдалий подарунок!

З перших ходів я відчуваю себе хитрим котиком у великому місті: нишпорю Кіото, стаю на закриті сліди і відкриваю пригоди типу велосипед, пес чи смаколики, які або допомагають, або підкладають свиню. Найбільше чіпляє фішка зі змінними завданнями і медалями за успіхи, ми реально змагаємось хто швидше закриє свої ключові цілі. Паралельно я прокачую навички і відкриваю нові можливості котика, зокрема вилазити на дахи чи пролазити крізь кущі, тому маршрути стають сміливіші. Подобається, що місто живе і я взаємодію з людьми та тваринами, тож потрібно планувати, але лишати місце для сюрпризів. Відчуття легких пригод дедалі сильнішає з кожним новим сценарієм, і кожна партія розповідає іншу котячу історію. Але все ж здається що гра більше розрахована на дитячу аудиторію, хоча й з друзями після роботи було приємно на лайті зіграти в котиків без зайвого напруження)

Це не ковпак — це така проста, але чомусь дуже підступна гра на пам’ять і блеф. Ти сидиш, передаєш картки один одному і намагаєшся згадати, що в тебе на столі. Але прикол у тому, що все плутається дуже швидко — особливо, коли хтось починає "помилятись спеціально". Спочатку думаєш: "Та що тут складного?" — а через 5 хвилин вже в тебе очі на лобі й ти вручаєш другові сосиску, думаючи, що це цукерка.