Забуті моря - це справжній генератор божевільних піратських історій. Найбільше мене зачепило те, як гра балансує між командним виживанням і особистою вигодою: ви начебто всі в одному човні, але кожен намагається вписати своє ім’я в історію, часто обираючи між порятунком судна та пошуком чергового сумнівного скарбу. Завдяки мобільному додатку з крутою озвучкою та атмосферним текстам, партія перетворюється на інтерактивний серіал, де ваші рішення реально змінюють сюжет. Механіка - це взагалі знахідка. Ви буквально гортаєте книгу пригод, щоразу опиняючись на нових островах чи в небезпечних портах. Обмеження часу на вибір дій додає драйву: немає часу на нудні роздуми, треба швидко хапати гармату або бігти в розвідку, поки товариші не зайняли найкращі місця. Якщо ви цінуєте гумор, дух пригод і хочете гру, де емоції важливіші за сухі цифри, цей «піратський кросовер» стане вашим улюбленим форматом на вечір.
Нещодавно придбав Ктулху(смерть може вмерти). Це візуально шикарна гра. Мініфігурки кайфові. Досить зручно все розміщується в коробці. Не складні правила. Грати цікаво. Але мені здалася дуже не справедливою по відношенню до гравців. Вона не важка в плані механік і геймплею, а дуже залежна від того, що випаде на кубиках. І якщо спочатку це не напрягає, бо ти лиш починаєш проникатися грою, то на п'ятий раз вже трохи задіває. Всі твої тактики, використання сильних сторін персонажів і тд до одного місця, якщо в тебе "рак кубів". І коли в ДнД це не проблема, бо то рольова гра в якій важливий сам процес гри, а не виграш, то тут з цим сумно. Я зіграв в соло 8 партій перш ніж пройшов перший епізод (і думаю, що я виграв, бо трохи обманув гру..про це далі). Я міняв персонажів, я залишав персонажів і змінював стратегії, я змінював і те і інше, і так і не зрозумів як треба тут перемагати.(( це якийсь soulslike від світу настілок, тільки що тут ти не можеш натренуватися, бо майже все залежить від рандому викинутих кубів. А зараз повернемося до моменту, що я обманув гру. В зв'язку з тим що правила без картинок помістяться на 2 листи А4, виникає багато питань як інтерпретувати ту чи іншу карту чи напис чи правило. (В Жах Аркгема доречі сказано, що всі конфліктні питання, всі моменти, де потрібно зробити вибір вирішує лідер. Тут же ж такого правила я не знайшов, але користувався ним). І ось за ці мої ігри набралося трохи питань. 15 шт, якщо бути точним. І це лише перший епізод. Тільки один прадавній. Не всі персонажі і не всі можливі ситуації і комбінації карт, які можуть бути. Дуже хотів в би їх тут задати, але символів у формі не хватає.((
Ктулху не той тип гри, де ти ходиш по локаціях і шукаєш підказки, тут все набагато простіше і кровожерніше: заходиш, трощиш культистів, а потім товчешся з самим Стародавнім. Санність працює навпаки, ніж у більшості лавкрафтіанських тайтлів: чим більше з'їжджаєш з глузду, тим сильніші здібності отримуєш, і оце балансування на межі божевілля реально затягує. Мініатюри тут це окрема пісня, скульпти прям соковиті, і коли на стіл вилазить фінальний бос, стіл виглядає як маленька виставка. З мінусів, тайли карт замалі під ці ж самі мініатюри, тому коли на локації збирається кілька ворогів і герой, все просто фізично не влазить і доводиться жонглювати фішками. Трекання шкоди на монстрах теж так собі задумка, купа лічильників навколо мінек виглядає більш хаотично, ніж зручно. Гра відмінно масштабується під будь яку кількість гравців без жодних додаткових правил, що доволі рідкісна і крута штука для кооперативів. Сюжету як такого тут кіт наплакав, це радше бойовик на екшені, ніж детективна історія, тому якщо чекаєш глибокого сторітелінгу, краще брати щось інше з цього ж сеттінгу. Виграти доволі важко, тож готуйся програвати, перш ніж навчишся розкачувати білд під конкретного боса.
Бобмезне доповнення. яке приносить в гру ще більше пригод. Брав відразу із базою. Завдяки цій грі можна зробити те, чого зараз так не вистачає - поподорожувати та приємно помріяти. Обов'язково куплю інше доповнення, як тільки з'явиться
Неймовірна атмосферна гра. Проходили вчотирьох, усім сподобалося, хоча я чула, що найкраще грається на двох. Мені припала до душі задумка з мапою-книжкою - дуже зручно, не треба її збирати, нічого не розпадається. Ми пройшли гру повністю, але там стільки локацій, особливо якщо грати з доповненням, що за одне проходження подивитися все неможливо, тому плануємо проходити ще, може, й не один раз. Не жалкую, що дочекалися української версії, з нею набагато зручніше, ніж з англійською. Сподобалася книга з історіями і те, що майже скрізь гра дозволяє робити вибір, і від нього буде залежати подальший хід подій, як у житті. Для мене незвичним і не дуже зручним було те, що кожен керує двома героями, ще й капітаном. Думаю, було б простіше вжитися в роль і краще відчути гру, якби кожен гравець мав одного персонажа, як зазвичай. Ця настілка нагадує комп'ютерні квест-ігри. За віком найкраще підійде дорослим, можливо, також підліткам, якщо вони достатньо посидючі