Левада.
Історія створення найкращої сімейної настільної гри 

 

На Землі настала весна, чудовий період року, який показує всю неймовірність живого. Рослини квітнуть, тварини виходять зі сплячки, а люди починають потихеньку оговтуватись після зимової темряви. Ця пора року настільки захоплює й надихає, що хочеться з головою поринати в її святкування. А щоб додати цьому духу весни атмосферності, пропонуємо вам поглянути на чарівну настільну гру — Левада, яка стане чудовим супровідним атрибутом вашої весни. 

Незадовго до написання цієї статті, команді Ігромагу вдалось поспілкуватись з автором настільної гри Левада — Клеменсом Каліцкі. Ми змогли дізнатись, чим надихався, містер Каліцкі, як втілював ідеї, ми змогли отримати коментарі щодо схожості левади та Крил, а також розібратись до чого тут взагалі Майнкрафт. 

Маленька Левада, Левада чи Заяча Маленька Левада? 

Настільна гра Левада, про яку ми сьогодні говоримо і яку всі ми так любимо не завжди називалась саме так. Каліцкі розповів, що спочатку в його голові та на папері зʼявлялись зовсім інші назви, а саме Маленька Левада (Little Meadow), та Заяча маленька левада (Bunny's Little Meadow). Сам Клініцкі, стверджує, що для нього гра завжди буде називатись однією з цих назв, адже саме їх він вносив на коробки прототипу. 

Натхнення та до чого тут Майнкрафт?

Усе завжди починається з натхнення, ідеї, яка далі сталі концептом і переростає в прототип, який згодом перетворюється на готовий продукт. На словах це легко описати, проте навіть перший етап розробки, натхнення, потребує великої кількості годин творчих мук й пошуків, або моментного прозріння, яке саме допоможе віднайти ідеї в потаємних куточках мозку автора. Якщо ми говоримо про Леваду, перше, що спадає на думку це красива природа, дослідження різноманітних представників флори й фауни. 

Саме тому, в уяві кожного гравця, зріла доволі таки обґрунтована думка, що Клеменс надихався саме природними багатствами, коли йому прийшла ідея створити Леваду. Проте тут пан Клініцкі привів усіх в шок, адже на справді натхненням для Левади стали відео ігри, серед яких він виділив Майнкрафт. 

“Можливо, важко повірити, що все почалося з відеоігор на кшталт Minecraft” — каже автор.

У це справді важко повірити, проте згодом Клеменс детальніше пояснив, яким саме чином відеоігри вплинули на ідею створення Левади: “Спостерігаючи за своїм сином, що грав у майнкрафт на телефоні, я дізнався термін "гра-пісочниця" - це гра без визначеної мети, де ігровий процес обертається навколо збирання, складання, створення конструкцій або безперервного перетворення однієї речі в іншу. Цей тип ігроладу мені теж імпонує — я дуже люблю настільні ігри, засновані на механізмах безперервного перетворення одного ресурсу в інший, тож почав розуміти, чому цінуються такі комп'ютерні та мобільні ігри.”

З такими думками Клеменс розпочав роботу над власною грою-пісочнецею, який ми усі знаємо під назвою Левада. Він намагався створити настілку, у якій не було б лімітів, у якій гравців не могли б дізнатись, які картки йдуть наступними. Після цього, пан Каліцкі поставив собі за мету створення 600 унікальних карток.  “Я знав, що ця цифра нереальна, але в процесі проєктування важливо почати без обмежень і уявити, що немає ніяких перешкод.” — каже автор. 

Клеменс намагався втілити в Леваді, те, чого не було в його попередній роботі — невизначеність, не знання, що очікує гравців далі, кожна партія це унікальна пригода, прогулянка, яка кожен раз дарує нові емоції. 

Початок роботи й перші механіки

Будь-яка розробка починається із самих низів, з концепції. Клеменс хотів створити відкритий світ, в якому гравці могли б відправитись на прогулянку досліджуючи неймовірну кількість представників природи. Але гри ще немає, є ідея, яку потрібно послідовно перетворювати у продукт. “Треба ж було з чогось починати — я почав знизу, з землі, з того, що на ній росте і живе. Трава, рослини, тварини, їхні зв'язки.” 

Далі потрібно було наповнювати гру концептами механік: “Я реалізував систему перетворення  одних карток  на інші і заради спортивного інтересу випробував її межі.“ Це стало гарною відправною точкою, зазначає сам автор у своїх спогадах, проте це все ще не гра, адже у неї не було узгодженого набору правил й навіть кінцевої мети. 

“Мені потрібно було додати правила у свою ідею, щоб Левада стала грою. Це було складно, тому що я був прив'язаний до думки, що це має бути відкритий світ.”

Гра продовжувала розвиватись в голові Клеменса, та отримувати першочергові обриси на папері, проте згодом, у стилі справжніх митців Каліцкі відправився у свою подорож. “Я всюди ходив з першими намальованими картками та блокнотом. Я пробував грати з друзями, але дуже важко грати в гру, коли вона незавершена. Я не можу назвати це тестуванням, це було скоріше збирання вражень.” — каже автор. Воно дозволило йому зрозуміти, що гру не можна буде побудувати тільки на одній механіці й потрібно було додавати щось нове, розширювати горизонти, створювати нові механіки, а це, в свою чергу, потребувало багато сил і часу.

“Це означало багато роботи для автора, а я тоді ще не знав, чи хочу продовжувати розпочате. Коли розробляєш ідею для себе, не дивлячись на продажі чи маркетингові цінності, робота приносить велике задоволення, але в той момент я не був певен, чи зможе вона(ред. Левада) перерости в комерційний проєкт.” — коментує ранні етапи розробки автор. 

“У момент сумніву я навіть подумав, що у Левади немає шансів на успіх, і поклав усі карти в коробку, а коробку в шухляду — на довгий час.”  — пригадує автор. Так і могла закінчитись історія чарівної настільної гри Левада. Проте, якщо ви читаєте цей матеріал, означає, що Левада таки побачила світ, ставши хітом, однією з найкращих сімейних настільних ігор, що кожен день дарує купу емоцій гравцям по всьому світу. 

“Озираючись назад, я шкодую, що тоді мені не вистачило енергії, і Левада чекала так довго. Багато місяців по тому, під час зустрічі з друзями, хтось згадав про "Маленьку Леваду" і запитав, чи я все ще працюю над нею. Ми витягли коробку, посміялися над моїми незграбними ілюстраціями й зіграли кілька раундів за правилами, які я пам'ятав. Ми робили це просто для розваги, але я бачив блиск в очах, відчував емоції, коли ми наввипередки брали карту вовка (вона завжди була найціннішою) і коли хтось із нас несамовито лаявся, коли інший гравець забирав потрібне дерево. Колода швидко закінчилася, але ми були настільки захоплені, що перетасували скинуті карти, щоб зіграти ще один раунд. Я зрозумів, що варто доопрацювати прототип, і повірив, що зроблю хорошу, цікаву гру.” — коментує автор новий початок роботи над грою. 

Таким чином Клеменс повернувся до роботи над Левадою, саме цього поштовху, цих емоцій йому вистачало, щоб повірити у цікавість проєкту і його потенційний успіх. Це був ковток свіжого повітря для автора, адже він бачив, як люди весело тягнуть картки й переживають цю подорож разом з ним, це означало, що гра цікава не тільки самому Клеменсу, а тож мала шанс стати комерційним успіхом. 

Левада — ідеальна сімейна гра? 

Ми усі сьогодні знаємо Леваду, як одну з найкращих сімейних ігор. В яку цікаво грати як з друзями, так і в невеликому сімейному колі, це унікальна подорож, яка дарує тільки позитив і затишок, але чому так сталось, автор відповідає ретроспективно. “Я ніколи не удавав, що роблю гру для когось, окрім себе. Я знаю, що мені подобається в настільних іграх, і для мене було очевидно, що в Леваді не буде ніякої негативної взаємодії між гравцями. Я взагалі не граю в настілки з такою механікою з друзями чи родиною. Тому я не хотів створювати таку гру.“ — розповідає автор.

“Тому першою ідеєю, яку я імплементував, розробляючи гру, була відсутність негативної взаємодії. Однак я хотів змусити учасників звертати увагу на дії інших гравців. У перших версіях гри була спільна галявина, на яку викладали карти, створюючи єдине середовище. Пізніше, в процесі розвитку гри, вона перетворилася на вже знайоме ігрове поле.”

Перше поле відтворене в Tabletop Simulator

Гра розвивалась і отримувала все більше фінальних концепцій, які згодом перекочовували у прототип, а Клеменс отримував все більше зворотного зв’язку від тестів. Одним з цих тестів допоміг автору зрозуміти, які саме емоції він хотів викликати від гри. “Цьому допомогла одна з ігор під час сімейної подорожі з друзями, коли я тестував ранній прототип гри. На тому етапі карти розігрувалися так, щоб накривати попередні. Я пояснював правила, показував, як збирати картки з найпростішими організмами, а потім нашаровувати на них картки з метеликами, дрібними земноводними чи рептиліями. Після кількох раундів у однієї гравчині з'явилася карта гадюки, якою вона мала накрити карту жаби. Їй дуже не хотілося це робити й втрачати жабу, яка їй подобалася. Я запропонував їй розкласти карти так, щоб було видно і гадюку, і жабу під нею. Ми додали до цього історію, що її галявина щойно стала багатшою на екосистему, і, побачивши позитивну реакцію, я зрозумів, що це саме ті емоції, на яких можна побудувати настільну гру.” — пригадує Клеменс. 

Саме це допомогло втілити в Леваді усю сутність затишної подорожі, за час якої, гравець може перенестись на леваду, спостерігаючи й досліджуючи різних тварин, їх взаємозв’язки один з одним та з іншими складовими природи.

Клеменс це автор, який за мету мав не заробити грошей, а подарувати людям емоції, позитивні емоції, створивши затишну атмосферу невеличкої подорожі природою, де кожен сам зможе створити власну леваду, яка подарує йому, щось особливе, щось своє. Це саме та настільна гра, яка справді чудово підходить для сімейних вечорів, адже практично кожна картка в Леваді зможе викликати емоційний відгук у гравців. 

“Левада — це пригода, прогулянка. Ми не знаємо, що зустрінемо на своєму шляху і чи зможемо досягти поставлених цілей. Це вимагає від нас гнучкості та адаптації наших планів до ситуації. Я думаю, що в кінцевому підсумку ми досягли гарного балансу, оскільки Левада може сподобатися гравцям, які шукають красивий дизайн і точність, але при цьому відчувають дух пригод.” — говорить автор про власну гру.

З любов’ю до настільних ігор,

Ігромаг.