Культура настільних ігор: мейнстрім сучасності

Важко уявити, що ще недавно про культуру настільних ігор в Україні складно було б написати навіть один невеликий абзац.  Те величезне різноманіття настільних ігор на полицях магазинів, кількість видавців, що зростає щорічно, свіжі локалізації, які часом з’являються в нашій країні одночасно зі світовими релізами — результат титанічної роботи людей, захоплених однією спільною ідеєю — розвитку настільної культури в Україні.

 Хочеться нам цього чи ні, але багато в чому, головний культурний фундамент, який пов’язує настільні ігри з українським суспільством, була і продовжує бути «Монополія».  У вісімдесяті і дев’яності роки більшість настільних ігор, які потрапляли на прилавки магазинів, були досить примітивними і використовували в основному одні і ті ж механіки. Найчастіше вони відрізнялися тематикою, казковим чи історичним сеттінгом.  Такі ігри було просто створювати та виготовляти: найчастіше вони містили дешеві компоненти, поля з тонкого картону, бляклі пластикові фішки та кубики низької якості, деякі грані якого взагалі ніколи не випадали.
 

Батьки 90-х не мали особливо великого вибору настільних ігор для своїх дітей, а з огляду на відсутність будь-яких інформаційних джерел, складно було припустити яка гра хороша, а яка ні. На тлі всього цього була одна гра, яка вигідно вирізнялася з натовпу посередності.  Точніше це була ціла серія ігор-підробок, представляючи їх собою копію відомої гри, створеної Чарльсом Дерроу в 1933 році.  Мова, звичайно ж, йдеться про «Монополію».

«Менеджер», «Бізнесмен», «НЕП» та інші дешеві копії гри родом із радянського союзу, на тлі ігор того часу виглядали справді чимось екстраординарним.  Великі, плоскі коробки, повні пластикових компонентів, купи паперових грошей, органайзери для карток низької якості, які потрібно було самостійно вирізати з картонних листів перед першою грою.  Все це абсолютно жахливо виглядає зараз, проте за часів повної відсутності альтернатив клони «Монополії» купувалися в кожну оселю, зберігалися в кожній шафі і передавалися у спадок як сімейні реліквії.  Саме ці клони заклали у багатьох настільний культурний фундамент, незважаючи на те, що за сучасними мірками ця гра, м’яко кажучи, не дуже гарна.

У середині дев’яностих в усьому світі вже лунала популярна франшиза «Warhammer» від Games Workshop.  В Україні про неї майже ніхто не чув.  Хіба що на сторінках зарубіжних спеціалізованих журналів можна було зустріти фотографії з майстерно розфарбованими мініатюрами, які брали участь в епічних битвах з безліччю техніки та фантастичних істот.
 

Для багатьох дітей дев’яностих першим знайомством з варгеймами стала гра «Битви Fantasy», яка фактично була спрощеною, дешевою версією франшизи «Warhammer».  Тут був свій особливий звід правил, банальний, дуже неякісний лор з історією всесвіту та расами, які відчували неприязнь один до одного.  Однак головним фактором привабливості були мініатюри, великі і важкі шматки пластику, а також знаряддя війни: катапульти, гармати, що стріляють пластиковими снарядами, які потім потрібно було шукати по всій кімнаті, під шафами, столами та диванами.

На початку 2000-х в Україні поступово розпочалася епоха повальної комп’ютеризації.  Відеоігри стали набагато доступнішим хобі, яке могла собі дозволити майже кожна сім’я. У відеоігри грали і дорослі та діти.  Безліч піратських комп’ютерних ігор на прилавках, RTS, диски з «Героями» та «Деміургами», епоха «болванок» накрила нашу країну немов цунамі і дала багатьом зрозуміти, настільні ігри залишилися в минулому і більше ніколи не повернуться в наше життя.
 

Багато хто занурився з головою у світ відеоігор, знайшовши там спокій і умиротворення.  Однак, як відомо, відеоігри забрали у нас один з найважливіших елементів життя – соціальний контакт з іншими людьми.  Всі ми перемістилися за комп’ютери, замість людей нас тепер розважали пікселі на екранах опуклих моніторів.

Проте настільні ігри не перестали існувати.  Вони адаптувалися під нові реалії та почали знову впроваджуватись у наше життя через новий медіум.  Завдяки комп’ютерним демо версіям багато хто з нас дізнався про існування «Magic The Gathering», карткової грою, яка продавалася мільйонними тиражами в Північній Америці. Адаптації «Монополій», «Руммікубів» та «Скребблів» поступово просочувалися в цифровий простір, нагадуючи нам про своє існування.  Вони зустрічалися на різних дисках з ігровими добірками, передавалися один одному на болванках.  Настільні ігри поступово виходили із підпілля.  Але, мабуть, найбільшим культурним шоком для багатьох була комп’ютерна версія «Катана».

Settlers of Catan лауреат Spiel Des Jahres 1995 року, настільна гра розділила настільну індустрію на до і після.

 

Стара комп’ютерна версія Катана, за мірками тогочасної графіки, виглядала просто але приваблювала своїм зовнішнім виглядом.  Поле, яке завжди змінюється, прості, зрозумілі правила, захоплюючий ігролад.  Тоді деякі з нас зрозуміли, що у світі є дуже хороші настільні ігри, про які ми поки що не знаємо, але дуже хочемо дізнатися якнайбільше.

Завдяки поширенню безлімітного інтернету територією країни багато молодих людей відкрили для себе ігровий всесвіт «Dungeons & Dragons». Рольові ігри з купою багатогранних кубиків стали для деяких нас першим настільним кооперативним досвідом.  Продуманий до найдрібніших деталей ігрові світи, які можна нескінченно досліджувати у пошуках слави, багатства та пригод, стали доступні всім бажаючим без особливих фінансових вкладень.

У цих вигаданих світах не було жодних обмежень, будь-які дії персонажа могли бути втілені в реальність за допомогою зводу правил та набору гральних кубиків.  Епічна битва з некромантом на дерев’яному мості під зливою, порятунок герцога з печери з вогняними драконами, все на що вистачало фантазії гравців могло бути реалізовано в «Dungeons & Dragons».  І хоча традиційні настільні ігри та настільні рольові ігри значно відрізняються одна від одної, рольові ігри також сформували нашу культуру і зробили один важливий момент: змусили багатьох відійти від екранів моніторів і знову почати зустрічатися з живими людьми, щоб розділити з ними задоволення від спільної гри за одним столом.

 

Студенти, які не бажали глибоко йти у світи підземель та драконів, але хотіли соціальної взаємодії почали активно грати у популярну гру з механікою соціальної дедукції «Мафія». Частково ґрунтуючись на її принципах, було створено безліч сучасних настільних ігор на кшталт «Авалона» та «Оборотня», які залишили в собі все найкраще від ігор із соціальною дедукцією, прибравши єдиний елемент, здатний призвести до розчарування — вибуття гравців.

Завдяки появі українських видавництв все більше сучасних настільних ігор можна зустріти на полицях дитячих та подарункових магазинів.  Це може здатися не так важливо для нас, людей, які купують настільні ігри в інтернеті, проте наявність ігор у вільному роздрібному продажі, це дуже важливий культурний двигун, який дуже ніжно впроваджує настільні ігри в поле зору звичайних людей, які не приділяють іграм особливої уваги.

Заходячи до магазину з подарунками, людину може привабити гарна коробка «Крил» або «Каркасона».  І цілком можливо, він забере її додому і відкриє для себе цілий світ, який досі був йому незнайомим.

Настільні ігри давно перестали бути розвагою для «ботанів», вони сформували новий пласт культури розваг, який стає все більш модним.  Все більше закладів у великих і маленьких містах нашої країни купує настільні ігри для загального користування, їх можна зустріти навіть у маленьких кав’ярнях.  Грати в настілки знову модно і це чудовий тренд, який ми можемо всіляко підтримувати.

 

 

Що ж ми можемо зробити, щоб допомогти розвитку настілок в Україні?

Підтримуйте українських видавців, купуючи місцевий продукт.  Чим краще продаватимуться українські настільні ігри, тим більша мотивація у видавців братиме фінансові ризики, видаючи нові популярні продукти. Також, якщо ви впевнені у своїх силах, проведення відкритих безкоштовних ігротек для всіх бажаючих дозволить вам знайти нових друзів, а також познайомити з настільними іграми тих, хто ніколи про них не чув, але все життя їх шукав.  Кафе, ресторани, кав’ярні, бібліотеки, навчальні заклади будуть раді допомогти у вашій ініціативі, де б ви не були.

Сучасна культура настільних ігор в Україні вже пережила кілька фаз і, очевидно, ще не закінчила свого формування.  Поки вона дуже залежить від минулого і більшість людей у нашій країні не знає, наскільки ж сучасні настільні ігри класні і як чудово проводити з ними час, граючи з друзями.

Дедалі частіше настільні ігри показують у новинах, про них знімають сюжети, пишуть статті.  Настільні ігри фігурують у соціальних мережах, рекламуються в інстаграмі.  Ви можете все частіше бачити людей, що грають на вулиці, в парках, на пікніках.  Настільні ігри стають невід’ємною частиною життя багатьох із нас, вони викликають емоції і, що дуже важливо, дають нам легальний привід зустрітися з друзями, побачити один одного.  Не в зумі, не на фотографії у фейсбуці, а в реальному житті, поділяючи радість спілкування та задоволення від настілок.

Грайте в настільні ігри, підтримуйте нашу культуру, підтримуйте ЗСУ.
Ваш Ігромаг.


А для тих, хто хоче бути в курсі останніх новинок — пропонуємо завітати у наш Telegram канал