Птахи: відомі базіки, завзяті мандрівники та охочі до цікавих забав

 
 Вчені-орнітологи давно довели, що птахи вміють товаришувати і сваритися, дарувати одне одному подарунки і ділитися житлом, маніпулювати і обмінюватися інформацією. Кожна пташка – особистість: активна або пасивна, смілива або обережна, спокійна або нервова… Можливо, хтось подумає, що це занадто гучно сказано. Але це факт.

 Дослідники Оксфордського університету (Англія) довго вивчали і продовжують вивчати поведінку синиць із найближчого лісового масиву. Вони навіть озброїли пернатих сусідів мініатюрними датчиками, котрі дозволяють відстежувати їхнє пересування. Результати приголомшливі. Синиці:
 

• налагоджують тісні соціальні зв’язки під час пошуку їжі;
• розробляють цілі стратегії з видобутку різноманітного корму;
• легко передають інформацію між зграями;
• демонструють фантастичну сміливість при дослідженні нових територій.

 
 І ось на все це здатні маленькі синички. А тепер уявіть, які вміння і навички є у їхніх більш великих родичів. Давайте копнемо глибше і розберемось у цьому захоплюючому питанні.
 

Побалакаємо?

 
 Приблизно 40 видів папуг вміють розмовляти, але роблять вони це виключно у неволі. Схема навчання досить проста: людина говорить слово або словосполучення, а птах запам’ятовує і повторює. Найбільш здібний базіка – африканський сірий папуга жако. Його словниковий запас досягає 500-600 слів.
 

 
 Фрази, вимовлені людиною з почуттям і особливими емоціями, відкладаються у пам’яті папуги особливо добре. Пташка любить усілякі привітання і навіть лайки. В інтернеті багато тематичних форумів, де люди із задоволенням діляться фразами пернатих. Найпопулярніші з них – це:
 

• «Привіт, красунчик!»;
• «Кєша – хороооший!»;
• «Ти мене поважаєш?»;
• «Насіння є?»;
• «Шикааарно!»;
• «Ти що, найрозумніший?»;
• «Підійди, дам цьомчика!»;
• «Господи, Боже мій!».

 
 Якщо спілкуватися людською мовою вміють лише обрані, то співати і передавати своєрідні звукові повідомлення до снаги більшості птахів. До речі, ще Чарльз Дарвін говорив, що пташині пісні – аналог нашої з вами мови.
 
 Фахівці ділять звукові сигнали птахів на 2 групи: перша – пісні (відрізняються складною структурою і лунають найчастіше в репродуктивний період життя); друга – позиви (прості короткі звуки, які відтворюються птахами у різних життєвих ситуаціях).  
 
 ЦЕ ЦІКАВО! Вчені давно дійшли висновку, що справжня складна пісня характерна лише для горобцеподібних птахів. Але не варто засмучуватися, тому що їхня сім’я становить понад 5400 видів. Це і велика синиця, і звичайний горобець, і сіра ворона, і чорнолобий ткач, і блакитна сойка, і багато-багато інших. Решта пташок не співають собі на втіху, а подають сигнали в період розмноження, під час пошуку їжі та виникнення небезпеки.

 Різноманітність позивів у птахів представлена цілим акустичним репертуаром. Їх дійсно дуже багато, але всі вони об’єднуються у 5 основних груп:
 

1. Харчові позиви. Таким чином пташенята повідомляють батькам про те, що хочуть їсти. А дорослі птахи харчовими позивами нерідко виманюють малюків із гнізда, коли вони вже для цього дозріли.
2. Контактні позиви. Вказують на розвинену соціальну організацію зграйних птахів (наприклад, шпаків і синиць). Ця здібність має особливе значення при міграційних переміщеннях або на одній території, або далеко за її межами.
3. Агоністичні сигнали. Зазвичай, це позиви агресії та тривоги, які властиві горобцеподібним птахам: і самотнім, і зграйним. У пташок, котрі ніколи не утворюють постійні скупчення, таких сигналів немає.
4. Токові позиви. Багато птахів використовують такі сигнали як елементи залицяння. Нерідко самець і самка використовують тихе щебетання, котре практично нечутно оточуючим. Пара створює собі своєрідну інтимну атмосферу.
5. Комфортні позиви. Такі сигнали подають виключно пташенята і молоді птахи. Вони повідомляють, що знаходяться у комфортних умовах і їх усе влаштовує. Щойно у молодих пташок сформується осіння підпісня, вона замінить колишні сигнали.

 
 Для птахів спів та позиви – це один із найбільш ефективних способів комунікації, котрий відмінно доповнює візуальні дії (демонстрацію пір’я, зміну положення тіла тощо). Яким чином пернаті навчаються співати і подавати сигнали? Секрет простий: вони уважно слухають одноплемінників, запам’ятовують і повторюють.
 

Політаємо?

 
 Дивно, але більшість птахів не тільки базіки, яким дзьоба не закрити, але й завзяті мандрівники. Напрями й масштаби подорожей різні. Поведінка кожного мандрівника індивідуальна. Хоча є одна загальна особливість: птахи завжди повертаються додому.
 

 
 Яким чином пернаті прокладають шлях у теплі краї і знаходять дорогу назад? Насправді, у них є декілька джерел інформації, якими вони із задоволенням користуються:
 

• найчастіше птахи орієнтуються за сонцем, і роблять це навіть у похмуру погоду;
• вночі своєрідним маяком для них стають зірки і навіть цілі сузір’я;
• магнітне поле Землі дозволяє їм зрозуміти, де знаходиться полюс, а де – екватор;
• враховуються і наземні орієнтири (наприклад, гуси та качки, долаючи великі відстані, тримаються виключно берегів річок і морів).

 
 У тому, як переміщуються перелітні птахи, розібралися. Але залишається одне злободенне питання: «Навіщо їм кудись летіти, а потім знову повертатись?».
 
 Це закладено природою, а річний цикл життя птахів складається з 6 етапів:
 

1. Гніздування.
2. Линяння.
3. Осіння міграція.
4. Зимівля.
5. Весіння міграція.
6. Гніздування.

 
 Далі все повторюється знову і знову, протягом багатьох років. Хоча особливо пильну увагу вони приділяють саме гніздуванню. Без гнізда нереально відкласти яйця, висидіти їх, вигодувати пташенят. Здавалося б, чому птахам не залишитись у теплих краях і не гніздитися там. По-перше, не всім підходить такий клімат для проживання протягом року. По-друге, там достатньо місцевих мешканців, тому конкурентна боротьба за їжу та інші блага збільшується у декілька разів.
 
 ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Зустрічаються такі пернаті, котрі гніздяться і на території основного проживання, і в регіоні тимчасового перебування. Таку нестандартну поведінку демонструє чорний омелюх. Його можна зустріти в США. Навесні омелюх гніздиться в штаті Каліфорнія і тут же виводить пташенят. Восени робить нове гніздо, але вже в штаті Колорадо, подолавши майже 1400 км.
 
 Підсумуємо. Птахи люблять подорожувати і, здебільшого, роблять це з метою – забезпечити собі належне харчування і комфортні житлові умови в зимовий період. Вони точно знають, куди і навіщо летять. Роблять це наполегливо, не шкодуючи часу та сил.
 
 А деякі можуть перебувати в повітрі 10 місяців на рік. Вчені зафіксували такий рекорд за допомогою спеціальних датчиків та електронних систем. Мова про чорного стрижа. Чим керувався цей суперділовий парубок, можна тільки здогадуватися.
 

Позабавляємось?

 
 Птахи – ще ті прихильники витівок і забав. Їх хлібом не годуй, дай тільки побешкетувати. Сумніваєтесь? Ось кілька прикладів, які точно не залишать вас байдужими. А в деякі з них навіть важко повірити.
 
 Почнемо з історії про англійських синичок. На початку 20 століття у Великобританії була традиція залишати молоко у пляшках біля вхідних дверей житлових будинків. Молочники успішно практикували таку схему продажу своєї продукції. Довгий час все йшло за планом, але несподівано в одному з міст люди стали помічати пошкоджені кришки на скляній тарі.
 
 Хто? Як? Чому? Люди не могли зрозуміти, у чому річ, доки власники одного з будинків не влаштували засідку і не визначили порушників правопорядку. Ними виявилися синиці. Щойно вони помічали нові пляшки на ґанку, відразу прилітали, пошкоджували кришки і насолоджувалися смачними вершками.
 
 Минуло декілька років, і такою не дуже хорошою справою почали займатися птахи в сусідніх містах. А до 1950-го року секта крилатих любителів молока охопила майже всю країну. Це ще раз підтверджує, що птахи вміють вчитися і легко передають одне одному інформацію.

 

 Герой наступної історії – великий медовказівник. Ця маленька африканська пташка давно налагодила тісні ділові зв’язки з людьми. Вигідний симбіоз полягає у наступному: пернаті вказують людині, де розташований бджолиний вулик, а після його спустошення людьми з’їдають віск і личинок.
 
 Така незвична на перший погляд взаємодія була зафіксована ще в далекому 1588 році. Птахи літали від дерева до дерева, вишукуючи місця проживання медоносних комах і інформуючи збирачів меду специфічними звуками. Про таку поведінку птахів також згадував у 19 столітті натураліст Альфред Брем.
 
 Жителі Південної Танзанії і Північного Мозамбіку закликають великого медовказівника стуканням по деревах і криками «бр-р-р-р-хм». Такий заклик на 30-60% збільшує шанси швидко знайти потрібних птахів. Та й шукачі меду під ці звуки працюють з великим ентузіазмом – на 20-50% ефективніше.

 

 Третя історія пов’язана з унікальною здатністю чорного шуліки прикрашати свої гнізда. Ні, не гілками та листям, а білими поліетиленовими пакетами. І це не гра і не забава. У такий спосіб одні птахи захищаються від нападу інших птахів і ворогів. Що більше пакетів всередині гнізда та навколо нього, то краще.
 
 Спеціальні прикраси вказують на силу господаря гнізда. І це дійсно так. Внаслідок багаторічних спостережень, дослідникам вдалося з’ясувати цікавий факт: на ретельно оформлені житла чорних шулік нападають значно рідше, ніж на звичайні. Відповідно, конфліктних ситуацій і непотрібних бійок у їхньому житті набагато менше.
 
 Якщо ви коли-небудь зустрінете птаха з пакетом у дзьобі, не дивуйтесь. Він летить не до супермаркету за продуктами, а додому – встановлювати сучасну охоронну систему.

 

 Ще одна розповсюджена витівка багатьох птахів – мурашіння (натирання або змащування). Можна довго гадати, що це і для чого. Але насправді це проведення дозвілля з користю, і найчастіше таким займаються горобцеподібні. Вони беруть у дзьоба одного або декількох мурах і обробляють комахами власне пір’я та окремі частини тіла. А можуть і просто лежати на мурашнику.
 
 Процедура триває від 10 хвилин до півгодини, а її головна мета – боротьба з паразитами і шкідливими бактеріями, які нерідко селяться у пір’ї. Якщо комах поруч немає, підходять равлики, багатоніжки, гусінь, коники, оси, личинки хруща.
 
 Деякі рослини також можуть стати замінниками мурах. Найкраще з таким завданням справляються цитрусові, шкірка горіхів, цибуля, огірки.

 

Пограємо?

 
 Команда «Ігромагу» з особливою цікавістю відстежує все нове та незвичайне, що стосується птахів. Пропонуємо і вам зануритись у цей дійсно захоплюючий світ завдяки відомій настільній грі «Крила» (Wingspan).
 
 Це карткова стратегія для всієї родини, і в неї можна грати як одному, так і гуртом до 5 осіб. Обмежень щодо віку майже немає: нижній поріг – 10 років, верхній поріг відсутній.
 
 Приготуйтесь до того, що ігровий процес займе приблизно годину, і за цей час вам потрібно буде виконати багато класних і відповідальних завдань:
 

• розміщувати птахів на поверхні персонального планшету (в межах заповіднику);
• уважно стежити і спостерігати за ними;
• формувати необхідну кормову базу;
• ставити конкретні цілі й досягати їх у раундах.

 
 У вас є можливість виконати будь-яку з 4 дій: розширення заповідника новими різновидами птахів, добір карт, відкладання яєць, збирання їжі. Бали набираються відразу в декількох напрямках. І що їх більше, то ймовірніше, що ви станете переможцем.
 
 Всі гравці майже в один голос стверджують, що гра «Крила» – справжній витвір мистецтва і з точки зору ідеї, і у плані художнього оформлення, і в питанні комплектації. Вона обов’язково повинна бути у вашій колекції настолок.
 
 Ба більше, ми вже видали два доповнення українською – «Крила. Птахи Європи» та «Крила. Птахи Океанії».