Настольные игры для детей 10, 11, 12 лет истории и фантазия

Гра, де ти не просто граєш — ти буквально занурюєшся в атмосферу детективного серіалу з містикою, тільки замість слів — картинки, замість доказів — підказки від мовчазного привида, який намагається щось донести через сюрреалістичні ілюстрації. І от ти сидиш, дивишся на ці артхаусні листівки й намагаєшся зрозуміти, що ж там привид мав на увазі: вбивцю? локацію? знаряддя? Гра дуже атмосферна, особливо якщо грати при приглушеному світлі та з музичкою в стилі “жахів 20-х років”. Командна, інтуїтивна, емоційна — кожна партія викликає купу фанових моментів типу: “о боже, як ти міг це не вгадати!

Чудова гра для компанії. Якщо граєш за привида, то можна бавитись і трішки знущатись на детективами )

Дуже цікава і захоплива гра, неможливо відірватись! Круті ілюстрації та гарно прописана історія забезпечують повне занурення в ігровий світ

Дуже полюбляємо ігри такого жанру, тому обов’язково спробували Паранормальні детективи. Це гра, де один з гравців дає підказки (привид), а інші гравці (детективи) намагаються їх розгадати і розкрити обставини злочину. В грі досить нестандартна механіка підказок, привид не може говорити, тому передає інформацію різними дивними способами: малює на спині, використовує таро чи навіть видає звуки.
Компоненти гри досить атмосферні, гарної якості, у комплекті досить багато справ для розслідування, ігровий процес дуже затягує.
Раджу гру для вечорів у веселій компанії друзів, гарний настрій гарантовано.

"Паранормальні детективи" - така мила з виду гра. Гарні барвисті зображення, неагресивні кольори. Дивлячись на неї, були впевнені, що вона більш дитяча. Як же сильно ми здивувались, коли серед компонентів знайшли "мотузки повішеного" та припис в правилах про те, що деякі історії можуть містити натяки на насильство, наркотики та секс. Скажу чесно, нас це вкрай заінтригувало. Зіграти не терпілося, тож в перший же вихідний ми сіли за цю гру.
Правила мега прості. Ігролад цікавий. Гра розрахована на двох та більше гравців, один з яких стає привидом, інші детективами. Але з власного досвіду скажу, що грати цікавіше, коли гравців не двоє, а хоча б троє.
Починається партія з того, що привид обирає справу, читає її про себе і на ігровому полі викладає маркери пошкоджень. Далі в справу вступають детективи. По черзі вони розігрують карти взаємодії та ставлять запитання, на які не можна відповісти так або ні. Привид дає відповідь на них тим способом, що вказано на карті - розміщує вказівники на спіритичній дошці, малює рукою детектива, вказує на предмет у кімнаті, беззвучно вимовляє слово тощо. А вже з цього детективам треба робити якісь висновки і припущення. Таким чином треба розкрити справу, з'ясувавши хто, де, як, чим і чому вбив нашу жертву.
Незважаючи на всю серйозність цієї гри, вона виявилась дуже веселою. Неможливо стримати сміх, коли всі заглядають тобі до рота, поки ти одними губами намагаєшся вимовити слово. Або коли привид намагається скласти якийсь силует із мотузок повішеника. А спробуй намалюй щось однієї неперервною лінією, тримаючи детектива за зап'ясток. І це при тому, що і своєю рукою ти малюєш наче курка лапою.
І при цьому гра є досить важкою. Бо не так вже й легко вгадати, що означає оцей звук, що його видав привид, або набір букв, на які він вказав на спіритичній дошці. Або що це він таке на спині щойно намалював? (а̶н̶у̶ ̶п̶о̶ч̶у̶х̶а̶й̶ ̶т̶а̶м̶ ̶щ̶е̶ ̶р̶а̶з̶) А шансів розкрити справу у тебе всього два. Але так хочеться бути першим, перемогти! І ти ризикуєш. Через сміх розповідаєш свою версію. А привид пише в твоєму планшеті, наприклад, 4. І це означає, що ти правильно відповів на 4 з 5 запитань. І тепер в тебе залишився тільки один шанс.