Колодостроительные карточные игры

Коли вперше побачив цю гру, подумав, що це прямий клон Зоряних Імперій, типу навіщо її брати, якщо у мене є вони. Йшли роки, захотілося придбати ще щось з механікою декбілдінгу. Вирішив таки взяти Уламки Нескінченності.

Як же я був здивований, коли зрозумів, що гра все, що має спільного зі ЗІ - це механіка і космічна тематика (і то, тільки від слова космос) і все! Сюжет гри неймовірний, планшети персонажів просто принижують ЗІ з їхніми картками, де треба вираховувати здоров'я, є нові цікаві доповнення до звичайного декбілдінгу (наприклад найманці та рівень опанування уламку), загалом дуже круто, я дуже приємно здивований.

Чув, що у грі багато карт потребують додаткових пояснень, то якщо що буду звертатися, але поки є інше питання:
В правилах написано викласти у ряд (магазин) 5 карт. Але на картинці намальовано 6 карт, у відеоправилах також сказали 6. То треба викладати 5 чи 6 карт?

Гра дуже крута: велика, гарна, дуже тематична і атмосферна, в міру складна, тримає в напрузі до самого фіналу. Як і будь-який хороший амері, генерує купу крутих, цікавих і веселих ігрових історій та ситуацій, які потім згадуються ще довго ("а пам'ятаєш, як Фродо по приколу захопив Мінас-Моргул і безпалєвно сидів там три ходи, в той час як Гімлі з Галадрієль бігали по Ширу за орками для виконання останнього завдання?" - тру сторі, між іншим =D). Є різні рівні складності, тож якщо ви з легкістю перемагаєте на вступному чи звичайному, то спробуйте епічний чи легендарний - заспіваєте по іншому ;)

Мінуси:
1) Помилки в перекладі. Властивість Фродо й Сема вимагає пошукового кидка, а не бойового. Враховуючи, що персонаж Фродо й Сема обов'язково має бути присутнім в кожній партії, то досить прикро щоразу стикатись з цією помилкою.
2) Вежа. Так, вона ну дуже круто і атмосферно виглядає. Однак вона одна займає тупо півкоробки. В інструкції щодо її збірки та розміщення по суті вказано "вежу в коробці розмістіть отак, а інші компоненти просто порозпихайте у вільне місце навколо неї". А ще у мене один із листів з її частинами був трохи криво прорізаний, через що мені довелось попрацювати канцелярським ножем, щоб їх нормально відділити та зібрати. І не знаю, чи це пов'язано, але у мене куби в цій вежі постійно застряють, ледь не кожен другий кидок. Загалом, ми з вежею зіграли одну партію, покайфували від антуражу, і після цього я її з коробки більше не діставав.

Ну, і мінус не самої гри, але особливість всіх от таких кооперативів загалом - проблема "альфи", коли один гравець (більш авторитетний чи досвідчений) перетягує на себе рішення та дії інших. Варто активно заохочувати всіх гравців залучатись в ігровий процес, пропонувати стратегії та приймати рішення за своїх персонажів, хай навіть не найбільш оптимальні, тоді і задоволення від гри у всіх буде набагато більше.

Для любителей коопів / амері / "Пандемії" / Толкіна - однозначно рекомендую!

Справжній вибух емоцій і, мабуть, одна з найнезвичніших ігор у моїй колекції. Її головна фішка - атмосфера божевільного турніру, де ви буквально бігаєте від столу до столу, щоб зіграти з новим суперником. Сама механіка бою нагадує «п’яницю» на максималках: ви просто відкриваєте карти зі своєї колоди, але весь кайф ховається в підготовці. Саме в перервах між раундами ви стаєте справжнім менеджером: вибираєте нових дивних героїв (від качок до прибульців) і намагаєтеся зібрати таку команду, яка не «заб’є» вам лаву запасних раніше часу.
Гра дарує неймовірне відчуття свята, особливо коли за столом збирається велика компанія. Тут не треба сидіти з серйозним обличчям і прораховувати ходи на годину вперед — ви просто вболіваєте за свою колоду, наче за улюблену футбольну команду. Вона дуже гучна, швидка і щиро весела, а фінальна дуель за кубок серед двох найкращих гравців - це завжди епічне шоу. Якщо хочете гру, яка миттєво «розкачує» будь-яку вечірку і змушує всіх реготати від того, як маленька качка перемогла гігантського робота, «Челленджерс» - це 100% влучання.

Гра мене реально вразила. Найбільше сподобалось, як круто поєднані різні механіки — колодобудування, робітники та конфлікти на полі. Кожен хід змушує думати, що краще: підсилити військо, зібрати більше спеції чи вибороти вплив у фракцій. Це створює постійну напругу, але при цьому гра відчувається дуже динамічною.

Атмосфера світу Дюни передана чудово. Фракції, спеція, вода, інтриги — усе разом дає відчуття, що ти справді змагаєшся за контроль над Арракісом. Особливо класно, що кожна партія виходить іншою: інколи тебе тягне в дипломати, інколи у силовий шлях, інколи хочеться зосередитися на побудові колоди.
Так, правила не найпростіші, і перша партія може бути трохи повільною, бо доводиться розбиратись у можливостях карт і локацій. Але вже з другої гри все «клацає» на місце, і стає дуже цікаво експериментувати з різними стратегіями.

Битви героїв це швидкий фентезійний дековбілдер, де ти не збираєш абстрактні очки, а просто рубаєш опоненту хп до нуля, і саме тому партія залітає на одному диханні. Стартуєш з 50 хп і слабенькою колодою на 10 карт, а далі закуповуєшся на маркеті за золото, качаєш синергії між фракціями і намагаєшся зібрати комбо раніше за суперника. Чемпіони тут окрема тема: вони лишаються на столі й тягнуть свою користь хід за ходом, поки їх не заваляться. Фракцій чотири, кожна зі своїм вайбом, і коли складаєш пару карт однієї фракції, спрацьовує елай і ти виносиш ще більше шкоди. Це не той тайтл, де сидиш і думаєш кожен хід по п'ять хвилин, тут все на швидкості, тому за вечір легко закинути кілька партій підряд. Коробка компактна, все влазить у сумку, і навчити нового гравця можна за п'ять хвилин, що дуже плюсово для казуальних вечорів. Мінус в тому, що баланс тут не найголовніше, тож якщо у твоїй тусовці люблять вилизану стратегію без рандому, це може не зайти.