З перших хвилин я відчуваю чисту дуель на нервах: читаю суперника, ховаю наміри і шукаю той самий хід, що переверне раунд. У свій хід або беру верхню карту в руку, або скидаю іншу з руки і одразу активую її ефект це простий вибір, який постійно пече мозок, бо кожна карта важить. Раунд можу завершити сам, коли в мене вже добряче назбиралося в скиді, після чого ми порівнюємо карти в округах за порядком флюгера з урахуванням козирного кольору та пріоритету кольорів тут легко як вирвати перемогу, так і прогавити момент. Як Ван Гельсінґ я ріжу життя Дракули, виграючи округи, а як Дракула повільно звертаю городян у вампірів і тисну психологією на опонента. Дуже заходить, що на полі Вітбі механіки працюють як єдиний пазл і навіть трек пріоритету кольорів додає дрібної тактики у кожен раунд + +Просте ядро дій з глибокими рішеннями коли брати, коли грати ефект і коли рубати кінець раунду +Асиметричні умови перемоги роблять роль відчутно іншою за мисливця і за вампіра +Приємні тайли замість карт додають тактильності і характеру оформленню - -Перетасовувати тайли не так зручно, є ризик мікромаркування якщо не акуратно поводитися -Першу партію легко плутатися в символах і дрібних винятках, поки не звикнеш Доброго дня!
З перших ходів відчувається справжня дуель розумів: читаю суперника, ховаю наміри й шукаю вирішальний момент. Кожна карта важить — чи добрати, чи зіграти з ефектом. Напруга росте, коли раунд завершується й ми порівнюємо карти за флюгером і козирем. Ван Гельсінґ тисне точково, Дракула — психологічно. Усе працює як єдиний, напружений пазл.
UA
Каталог
Максим (29-10-2025 | 16:01)
З перших хвилин я відчуваю чисту дуель на нервах: читаю суперника, ховаю наміри і шукаю той самий хід, що переверне раунд. У свій хід або беру верхню карту в руку, або скидаю іншу з руки і одразу активую її ефект це простий вибір, який постійно пече мозок, бо кожна карта важить. Раунд можу завершити сам, коли в мене вже добряче назбиралося в скиді, після чого ми порівнюємо карти в округах за порядком флюгера з урахуванням козирного кольору та пріоритету кольорів тут легко як вирвати перемогу, так і прогавити момент. Як Ван Гельсінґ я ріжу життя Дракули, виграючи округи, а як Дракула повільно звертаю городян у вампірів і тисну психологією на опонента. Дуже заходить, що на полі Вітбі механіки працюють як єдиний пазл і навіть трек пріоритету кольорів додає дрібної тактики у кожен раунд
+ +Просте ядро дій з глибокими рішеннями коли брати, коли грати ефект і коли рубати кінець раунду
+Асиметричні умови перемоги роблять роль відчутно іншою за мисливця і за вампіра
+Приємні тайли замість карт додають тактильності і характеру оформленню
- -Перетасовувати тайли не так зручно, є ризик мікромаркування якщо не акуратно поводитися
-Першу партію легко плутатися в символах і дрібних винятках, поки не звикнеш
Доброго дня!
З перших ходів відчувається справжня дуель розумів: читаю суперника, ховаю наміри й шукаю вирішальний момент.
Кожна карта важить — чи добрати, чи зіграти з ефектом. Напруга росте, коли раунд завершується й ми порівнюємо карти за флюгером і козирем. Ван Гельсінґ тисне точково, Дракула — психологічно. Усе працює як єдиний, напружений пазл.