Настольные игры: издатель – Бельвіль

І хоча “Азул. Літній палац” використовує ту саму механіку драфту кольорових плиток, ця гра зовсім не схожа на класичний Азул.

Перша відмінність – ви берете плитки вітрин та складаєте їх біля свого поля, вирішуючи, як їх витратити лише в кінці раунду. Ця проста зміна має величезний вплив. По-перше, вона робить ціну помилки значно меншою – оскільки ви майже завжди матимете змогу застосувати всі плитки, які назбирали, оскільки в цій грі ви можете зберегти до 4 плиток для використання у наступному раунді.

По-друге, це зменшує шанси суперника “прорахувати” вашу стратегію. Існує так багато різних способів витратити свої плитки, що дуже важко зробити висновок про те, що збирається робити інший гравець.

Також тепер кожен раунд має різний колір, позначений як “джокер”; цей колір можна витратити замість будь-якого іншого, що розширює ваші можливості.

А розміщення гравцем плиток у визначених місцях поля, дає доступ до “бонусних” плиток з іншого дисплея, що робить повне позбавлення доступу до певного кольору вже майже неможливим.

Усе вище перелічене зменшує рівень взаємодії між гравцями – у більшості випадків ви не зможете у свій хід суттєво повпливати на хід інших, як це можна було робити в класичному Азулі.

Я спершу скептично ставилась до цієї гри - що це за Азул, якщо тут немає плиточок, лише карти? Але після того, як в домі завелось кошеня, яке стало активно "допомагати" грати у всі ігри з дрібними елементам, я вирішила поки відкласти класичний Азул на поличку і дати шанс цій його картковій версії. Насправді ця гра практично не має нічого спільного з Азулом, лише назву і елементи дизайну, і вона виявилась цікавою динамічною самостійною грою. Спершу здавалось, що правила заплутані і грати буде складно, але направді все виявилось дуже просто і жваво. Сходу зіграли декілька партій і хотілось ще.

З перших секунд я тягнуся до дерев’яних кружечків і відчуваю чистий тактильний кайф, бо вся фішка в тому, щоб рівно підсунути диск у коло і зрушити суперників. Кожен мій хід це маленька операція на нервах: підбираю кут, кладу диск впритул до краю арени і дивлюся як щелбан пальцем робить свою магію. Найбільше заводить момент, коли з краю сиплються деталі і я забираю їх собі, щоб потім викотити фірмову хитромудру деталь мого жука і влаштувати лавину. Відчуваю справжній двіж через різні форми і вагу деталей, вони по різному штовхають купу і змушують ризикувати або грати обережно. Інколи виходить смішно і боляче одночасно: перегнув із натиском, обвалив піврингу і мало не виштовхнув себе. Нагадала гру в "Чапаєва" шашками з дідусем, але з більшою варіативністю і вайбом сумоїстів)

Пограв у звичайну розкіш 3-4 партії - ну якось взагалі не то, гра класна, механіка проста, ігролад швидкий, але щоб чимось гра захопила - взагалі ніяк.
Блін, але ось дуельна версія - та сама гра, не менш цікава, оптимізована під двох (при цьому дуже класно) і грається швиденько. Якщо не грали в розкіш, хочеться спробувати і склад гравців виключно двоє - можна сміливо брати саме цю версію. Одна з найкращих ігор на подарунок новачку, якому каркасон вже запростий і вже хочеться спробувати щось трішки поважче, стратегічне і все ще простеньке. 9/10

Дуже люблю такі пазли. У мене є Овербукт, де ви розміщуєте пасажирів у літаку. Тут же ви розміщуєте пасажирів на кораблі, але механізм більш цікавіший, є купа карт-тайлів "локацій", що додає не тільки нові виклики, а й запорука реіграбельності. Зіграли підрід 3 партії і всім дуже сподобалось. Безперечно рекомендую цю гру. Вартує своїх грошей