Настольные игры: издатель – Бельвіль

Замінила свою версію літнього палацу на дорожню, бо тут є кілька плюсів: 1) коробка не займає багато місця ні на полиці, ні у валізі. 2) Зручні ергономічні пластикові накладки входять відразу у комплект, тому тайли не соваються під час партії 3) більш ергономічна в плані місця на столі. Гра втратила в тактильності, бо маленькі 1,5 см і порожнисті плиточки не так круто лежать у руці, як добротний важкий пластик. А також відсутня вежа для скинутих тайлів, до якої ми звикли в повноформатній грі. Не всім буде зручний новий трек підрахунку очок окремо на планшетах гравців. Тому вам вирішувати, яка з версій вам більше до вподоби. В загальному якість компонентів тут на висоті.

Ця гра дуже гарна. Трохи схожа на Саграду. З першого азула - ринок з камінцями. В вітражах є ще нова фігурка - скляр. Також є «скляна вежа», куди зручно скидати плиточки. В першому азулі скидали плиточки просто в кришку коробки. Є дві сторони планшета гравця. Кожна має свою властивість підрахунку балів. Що робить гру кожен раз новою). Цікава та динамічна гра!

А ми вперше розачарувалися... Є всі версії Азула. Але розпаковка саме дуелі викликала дивні відчуття((( Органайзер відсутній, все буде зберігатися гамузом, башня у зібраному стані не влазить у коробку, а постійно збирати-розбирати башню - вона довго не протягне... Ігрові поля складні, але саме місце згинання поганеньке... Ще не грали. може хоч ігровий процес подарує приємні відчуття.

Ми, як фанати класичного "Азулу" придбали "Літній палац" в якості наступної сходинки нашого знайомства з іграми цієї серії, і не пошкодували. Гра безсумнівно складніша за оригінальну версію, є над чим подумати. Нам з дружиною подобається.

З перших секунд я тягнуся до дерев’яних кружечків і відчуваю чистий тактильний кайф, бо вся фішка в тому, щоб рівно підсунути диск у коло і зрушити суперників. Кожен мій хід це маленька операція на нервах: підбираю кут, кладу диск впритул до краю арени і дивлюся як щелбан пальцем робить свою магію. Найбільше заводить момент, коли з краю сиплються деталі і я забираю їх собі, щоб потім викотити фірмову хитромудру деталь мого жука і влаштувати лавину. Відчуваю справжній двіж через різні форми і вагу деталей, вони по різному штовхають купу і змушують ризикувати або грати обережно. Інколи виходить смішно і боляче одночасно: перегнув із натиском, обвалив піврингу і мало не виштовхнув себе. Нагадала гру в "Чапаєва" шашками з дідусем, але з більшою варіативністю і вайбом сумоїстів)