Настольные игры для детей 7–8 лет пасьянс

"Море спокою" - дуже гарна кооперативна гра. Майже медитативна. Море, корабель, день, ніч... і повна тиша. Обговорювати у цій грі заборонено майже все. Тож краще мовчати, аніж бовкнути щось зайве.
Отже, що містить у собі ця маленька коробочка? Карти гарної якості із милими зображеннями - острови, Кракен, компас. Правила прості і зрозумілі. Для більшої реграбельності створено декілька режимів гри, тому швидко вона точно не набридне.
Починаємо гру з викладення меж нашого моря. Для цього є спеціальні карти, на яких корабель зображено з обох сторін. Далі максимально порівну роздаємо гравцям карти островів і Фінішу та по одній карті Старту. Кожен гравець бере собі на руку зі своєї колоди 5 карт. До решти карт у колоді вмішує Старт. Все. Починається гра.
Ходи учасники роблять по черзі. У свій хід треба або викласти карту у сітку, дотримуючись правил, або скинути дві карти з руки. Виставляти карти потрібно в порядку зростання зліва направо. Якщо карта ставиться поряд з іншою картою, то рахуємо різницю між ними, і скидаємо стільки карт з руки.
Звучить все дуже логічно і просто. Ну типу що важкого в цьому, адже карт 85, а виставити треба всього 36. Ага-ага. Звучить. Насправді все ж дуже важко (дууууже). Адже мало того, що треба добре прораховувати свої ходи наперед, не знаючи, що планують і чим володіють інші гравці. Але й ще всю ситуацію ускладнює необхідність скидати карти. То при викладенні старту, то при викладенні сусідніх карт. І доводиться жертвувати чимось, що підходить тобі. І ти це робиш. А потім з'ясовується, що саме цієї карти вам не вистачає, щоб виграти.
"Море спокою" захоплює. Ми зіграли сім партій підряд. Але не виграли жодного разу. Щоправда, з кожним разом кількість карт, яких нам не вистачає, зменшувалась. В першій партії це було карт з 15. В останній же нестача становила вже дві. Але честі нам це не робить. Тому грати будемо ще і ще. Щоб і виграти, і інші сценарії спробувати, і пограти нарешті з Кракеном та компасом.
І так ця гра мене вразила, що навіть уві сні я продовжувала грати, намагаючись зрозуміти, як же викласти всі карти, щоб нарешті виграти.

Ще одна чудова абстрактна гра з неймовірно милим дизайном. Це гра на вирощування власної алеї дерев (які дуже мімімішні), але при цьому вона є мозколомною математичною грою. І грою, яка дозволяє взаємодіяти між гравцями, трохи паскудити їм (при бажанні) та зривати мозок собі та всім учасникам партії ) Правила підрахунку очків можуть бути важковатими для новачків, а також треба уважно читати правила. Проте, якщо любите поламати собі мозок, при цьому не тащити гору компонентів, і заодно мати приємний дизайн - ця гра ідеально підійде. Але, зауважте, це не та гра, яка підходить для "розминки" мозку перед більш важчою грою - сил на останню просто не залишиться ) Звісно, якщо ви не будете просто збирати красиві дерева і намагатися отримати 0 балів ))) А ще гра за абсолютно доступною ціною

Доволі цікава гра з простими правилами. Викладаєш алеї, добре продумуючи, яка принесе найбільше переможних очків. Але головне не забувати про те, що в кінці гри на руках має також залишитись хоча б одна карта того самого кольору, що й алея, за яку хочеш отримати очки. При цьому вона ще й має бути з більшим номіналом, ніж у супротивників. Інакше втрачається можливість отримати свої бали. Звичайно ж, під час першої партії ми про цей нюанс успішно забули. Ну, не всі ми, а лише один забудько))) Далі вже всі про це пам'ятали. В гру можна грати безконфліктно, активно допомагаючи один одному, скидаючи необхідні іншому гравцеві карти. А можна навпаки притримувати у себе такі карти, щоб перешкодити суперникові отримати ПО.
Дуже сподобались зображення на картах. Власне, саме через них Арборетум і з'явився у моїй колекції.

Гра чудова, дуже сподобалася. Механіка дуже схожа до гри ,,Курочки,,. Якість карток на високому рівні. Гру досить важко відкрити, але думаю з часом стане легше. Також вважаю, що ціна трішки більша ніж повинна бути: все таки в коробці лише колода карток, правила та блокнот для підрахунку балів.

Дуже сподобалася гра, як тільки подивився на неї огляд у Ютубі. Треба одразу зазначити, що її оформлення вводить в оману. Зовні вона здається такою милою, меланхолійною та спокійною. Насправді це дуже серйозна гра, де постійно треба ретельно прораховувати кожен хід.

Важливо не тільки, яке дерево ти ставиш. Треба дивитися, чи не закінчилася колода, чи не скинули супротивники в скид потрібні тобі карти, чи залишилося в руках достатньо карток, щоб активувати алею на завадити активації у опонентів. А чим більше ти карток для активації залишив, тим менше простору для своїх маневрів.

Найбільша напруга зʼявляється під час підрахунку очок, коли виявляється, що алея, яку ти будував весь раунд, не принесе тобі очок, тому що у супротивника більше карт її активації.

Ми всі партії зіграли вдвох і можу сказати, що як дуельний варіант її точно слід розглядати. Дуже рекомендую цю гру. Вона недорога, але не проста і глибока за ігроладом.