Настольные игры для детей 7–8 лет пасьянс

"Море спокою" - дуже гарна кооперативна гра. Майже медитативна. Море, корабель, день, ніч... і повна тиша. Обговорювати у цій грі заборонено майже все. Тож краще мовчати, аніж бовкнути щось зайве.
Отже, що містить у собі ця маленька коробочка? Карти гарної якості із милими зображеннями - острови, Кракен, компас. Правила прості і зрозумілі. Для більшої реграбельності створено декілька режимів гри, тому швидко вона точно не набридне.
Починаємо гру з викладення меж нашого моря. Для цього є спеціальні карти, на яких корабель зображено з обох сторін. Далі максимально порівну роздаємо гравцям карти островів і Фінішу та по одній карті Старту. Кожен гравець бере собі на руку зі своєї колоди 5 карт. До решти карт у колоді вмішує Старт. Все. Починається гра.
Ходи учасники роблять по черзі. У свій хід треба або викласти карту у сітку, дотримуючись правил, або скинути дві карти з руки. Виставляти карти потрібно в порядку зростання зліва направо. Якщо карта ставиться поряд з іншою картою, то рахуємо різницю між ними, і скидаємо стільки карт з руки.
Звучить все дуже логічно і просто. Ну типу що важкого в цьому, адже карт 85, а виставити треба всього 36. Ага-ага. Звучить. Насправді все ж дуже важко (дууууже). Адже мало того, що треба добре прораховувати свої ходи наперед, не знаючи, що планують і чим володіють інші гравці. Але й ще всю ситуацію ускладнює необхідність скидати карти. То при викладенні старту, то при викладенні сусідніх карт. І доводиться жертвувати чимось, що підходить тобі. І ти це робиш. А потім з'ясовується, що саме цієї карти вам не вистачає, щоб виграти.
"Море спокою" захоплює. Ми зіграли сім партій підряд. Але не виграли жодного разу. Щоправда, з кожним разом кількість карт, яких нам не вистачає, зменшувалась. В першій партії це було карт з 15. В останній же нестача становила вже дві. Але честі нам це не робить. Тому грати будемо ще і ще. Щоб і виграти, і інші сценарії спробувати, і пограти нарешті з Кракеном та компасом.
І так ця гра мене вразила, що навіть уві сні я продовжувала грати, намагаючись зрозуміти, як же викласти всі карти, щоб нарешті виграти.

Попри свою простоту, гра просто супер!

Поки що грали лише на двох, і якось і не має потреби ще когось кликати)) Бо навіть на таку кількість гравців гра захоплює. Вона проста (як тільки розберешся, як будувати алеї), така меланхолійно-релаксаційна, але водночас і суперницько-змагальницька, адже цікава механіка змушує постійно слідкувати за діями суперника та змінювати свою стратегію.

Мабуть, якраз ця механіка і робить гру такою цікавою. Адже ти маєш не просто щось вибудовувати у своїй зоні, щоб заробити очки. А й тримати на руках картки з деревами, що цікавлять твого суперника.
Додати до цього симпатичний дизайн та швидкі партії, і виходить чудова гра!

Ще одна чудова абстрактна гра з неймовірно милим дизайном. Це гра на вирощування власної алеї дерев (які дуже мімімішні), але при цьому вона є мозколомною математичною грою. І грою, яка дозволяє взаємодіяти між гравцями, трохи паскудити їм (при бажанні) та зривати мозок собі та всім учасникам партії ) Правила підрахунку очків можуть бути важковатими для новачків, а також треба уважно читати правила. Проте, якщо любите поламати собі мозок, при цьому не тащити гору компонентів, і заодно мати приємний дизайн - ця гра ідеально підійде. Але, зауважте, це не та гра, яка підходить для "розминки" мозку перед більш важчою грою - сил на останню просто не залишиться ) Звісно, якщо ви не будете просто збирати красиві дерева і намагатися отримати 0 балів ))) А ще гра за абсолютно доступною ціною

Гра чудова, дуже сподобалася. Механіка дуже схожа до гри ,,Курочки,,. Якість карток на високому рівні. Гру досить важко відкрити, але думаю з часом стане легше. Також вважаю, що ціна трішки більша ніж повинна бути: все таки в коробці лише колода карток, правила та блокнот для підрахунку балів.

Доволі цікава гра з простими правилами. Викладаєш алеї, добре продумуючи, яка принесе найбільше переможних очків. Але головне не забувати про те, що в кінці гри на руках має також залишитись хоча б одна карта того самого кольору, що й алея, за яку хочеш отримати очки. При цьому вона ще й має бути з більшим номіналом, ніж у супротивників. Інакше втрачається можливість отримати свої бали. Звичайно ж, під час першої партії ми про цей нюанс успішно забули. Ну, не всі ми, а лише один забудько))) Далі вже всі про це пам'ятали. В гру можна грати безконфліктно, активно допомагаючи один одному, скидаючи необхідні іншому гравцеві карти. А можна навпаки притримувати у себе такі карти, щоб перешкодити суперникові отримати ПО.
Дуже сподобались зображення на картах. Власне, саме через них Арборетум і з'явився у моїй колекції.