Настольные игры на военную тематику

Це справжнє епічне месиво в древньому Єгипті! Ти будуєш свою армію, покращуєш піраміди, закликаєш міфічних істот і б'єшся за контроль над територіями. Якщо любиш жорсткі бої та великі битви, тут усе це є в повному обсязі. Гра постійно тримає в напрузі, бо битви відбуваються ледь не кожен хід, і доводиться постійно думати наперед, як підставити супротивника. Нова версія "Кров і Пісок" додала сучасного дизайну й оновлені правила, тому все виглядає й грається на новому рівні.

Моя перша гра на контроль територій, але супер сподобалось. Дуже якісно зроблені компоненти, гарне поле, зручний органайзер. Плюс що гра двомовна - звісно хотілося б відходити від **сійської, але ми грали втрьох і всі грали вперше, тож завдяки тому що було 2 екземпляра надрукованих правил було набагато зручніше. Ми навіть не пересварились остаточно з друзями!!! супер емоції :)

З перших хвилин ловлю напругу спільної оборони лісу: ми разом стримуємо машини, тримаємо зони на модульному полі і женемося до спільної мети. Фішка, що додає перцю: під час етапу організації кожен мовчки обирає, яким захисником піде в бій, і тільки потім у фазі дій відкривається, хто що задумав. Щоб виграти, треба збудувати всі табори і «відбити» фабрики, а програти можемо від токсичного колапсу, добудови ядра фабрики або якщо впадуть двоє захисників з одного середовища. Карти штовхають у комбо, а фракції Коло, Орден, Секта і Ковен відчутно різні, тому кожен підбирає свій темп і роль. Відчуття такі: тисне час, чистимо забруднення, ламаємо стіни, б’ємо мехів і постійно балансуємо ризик та безпеку. Також є нюанс в тому, що в кожен виходить з гри в різний момент і найважче тому хто залишається сам на полі проти мехів. Для моєї компанії гра доволі хардова, чимось нагадала Root

Коса — це той випадок, коли сідаєш грати в євро, а відчуваєш себе ніби в епічній альтернативній історії з стімпанком, мехами в постапокаліпсис. Тут все серйозно: покращуєш економіку, збираєш ресурси, виробляєш юнітів, будуєш будівлі… і при цьому хтось може прийти та завалити твої плани за один бій. Але це не гра про тупу війну — битви тут трапляються рідко, бо набагато вигідніше рахувати, ніж воювати.
Кожен хід — як добре змащена машина: рухаєш фішку, виконуєш дію, потроху розгортаєш свою стратегію. А ще дуже приємно, як усе візуально і механічно збалансовано. Реально відчуваєш, що будуєш свою фракцію, прокачуєш її й десь на четвертому раунді — вже ніби не пастух з селом, а цілком собі грізний лідер із бойовим мехом.

Грав ще коли вона тільки вийшла в оригіналі. Дуже сподобалася. Відчуття в плані атмосфери відповідні що за Імперію, що за повстанців. За імперію відчуваєш силу і здається от-от спіймаєш цих шибеників. За повстанців справді відчуваєш себе майстром Hit and Run тактики.
Із негативного мабуть зазначу бойовку. Відчувається доволі рандомною, не дивлячісь на механіки впливу на нього. Але вона фікситься доповненням, яке я сподівають також колись локалізують.

Кожна зіграна гра відчувалась по-різному. Дизбалансу не відчував. Все вирішувалось на останніх ходах (не було такого що хтось із початку з відривом "вів" гру), але всі попередні ходи також мали значення.