Настільна гра Кодові Імена: Під Глибоким Прикриттям 18+ (UA) / Codenames: Deep Undercover (UA)

Кодові Імена: Під Глибоким Прикриттям 18+ (Codenames: Deep Undercover) — це пікантна версія культового патігейму на асоціації — для тих шпигунів, хто полюбляє погарячіше.

Якщо ви знайомі з правилами класичної версії Codenames, буклет правил ви можете одразу відкласти у бік та починати грати – ігролад залишився без змін: нащо переробляти те, що вже працює бездоганно? Коробка має всі компоненти самостійної гри, проте за бажанням її можна використовувати як доповнення та замішувати «дорослі» слова разом з різноманіттям оригінальної гри – нехай друзі здивуються, коли поряд з «Берліном» та «телевежею» опиниться «стриптизер» чи «страпон». Слова на картках «глибокого прикриття» можуть бути дуже відвертими та однозначними, такими, як «вібратор» та «сквірт», а можуть навпаки мати легку пікантність, яку будуть посилювати саме думки гравців та загальна атмосфера за столом. Наприклад, слово «шишка» чи «гвинт» самі по собі не такі вже й «дорослі», але опинившись на столі поряд з іншими провокативними словами, мають великі шанси бути об'єднаними саме по їх «дорослому» значенню. У деякому сенсі Кодові Імена: Під Глибоким Прикриттям складніше за свою класичну «сестру», адже більш вузька тематика змушує проявляти чудеса креативу, щоб об'єднати слова своєї команди, не зачепивши чужі.

Учасники партії розбиваються на синю та червоні команди, кожна з яких обирає собі капітана – зв’язківця, який і буде передавати шпигунській комірці зашифровані імена агентів.

На середину стола викладаються картки зі словами квадратом 5 на 5 – саме серед них гравці намагатимуться виявити ті, що їм потрібні. Зв’язківці обох команд сідають поруч та отримують схему-ключ, яка вказує хто є хто у місті – «свої», «чужі», нейтральні мирні чи небезпечний вбивця. Для перемоги команді, що ходить першою, необхідно правильно впізнати 9 слів, іншій команді – 8.

Команда обговорює між собою свої припущення, а потім торкається тієї картки, яка здається їм найпереконливішою. Капітан накриває слово картою відповідно до схеми-ключа. Якщо команда відкрила свого агента – їх хід продовжується, вони можуть вгадувати далі. Якщо натрапила на мирного мешканця або ворожого шпигуна – хід переходить до команди противників, а за випадкову допомогу зі своєю картою ті ще й подякують – неприємно, але з цим можна жити. Інша річ, торкнутись «чорної клітинки» – того самого темного провулка, де причаївся вбивця. Команда, якій не пощастило потрапити до рук вбивці, негайно програє! Тож першочергове завдання кожного зв'язківця: запам'ятати ім'я вбивці й кожну свою асоціацію перевіряти на те, чи може вона бути якось пов'язана з цим нещадним злодієм. Так само і команді іноді має сенс зупинитись й не відгадувати слово, аніж зробити притягнуте за вуха припущення та влучити кудись не туди.

Але не будемо хоронити вашу комірку достроково, спершу розглянемо сценарії, в яких у зв'язківця та комірки все добре з розумінням. Якщо команда вгадує одне слово за іншим, то коли взагалі спинятись? Цифра, прив'язана до асоціації – це не тільки кількість зашифрованих слів, вона визначає і кількість спроб. Спроб, щоправда, на одну більше. Звідки ж береться додаткова? Насправді команда не зобов'язана відгадувати саме поточну асоціацію, вона може повернутись до якогось попереднього шифру, аби компенсувати помилки минулих ходів. Ба більше, може статись і таке, що команда вкаже своє слово, хоча сам шифрувальник мав на увазі інше. І це один з моментів, коли від поведінки капітана залежить цікавість та чесність партії.