Дуже полюбляємо ігри такого жанру, тому обов’язково спробували Паранормальні детективи. Це гра, де один з гравців дає підказки (привид), а інші гравці (детективи) намагаються їх розгадати і розкрити обставини злочину. В грі досить нестандартна механіка підказок, привид не може говорити, тому передає інформацію різними дивними способами: малює на спині, використовує таро чи навіть видає звуки. Компоненти гри досить атмосферні, гарної якості, у комплекті досить багато справ для розслідування, ігровий процес дуже затягує. Раджу гру для вечорів у веселій компанії друзів, гарний настрій гарантовано.
Дуже мріяла пофарбувати мініатюрки перед початком 1ї партії (більшість з яких доволі маленькі), не вийшло, псіханула і нарешті зіграла в гру. Це було найкращим рішенням! Шкодую, що не зробила цього раніше. Гра дуже кльова для тих, хто любить сюжетні пригодницькі ігри, як я. І мініатюрки там не треба фарбувати. Фактично, вони не дуже і використовуються, окрім персонажів. Так, вони змінюються від сценарію до сценарію, але то не прямо критично знайти свого героя на полі. З приводу регравальності: є обмеження, як і в будь-якій грі такого типу. "Сплячі боги" тут швидше є виключенням і то за рахунок дуже великої кількості контенту. Тут контенту менше, але в порівнянні є беззаперечні плюси, такі як можливість легко скласти та розкласти гру ввечері після роботи. Я граю в соло, тому тут для мене більше можливостей, адже є пригодницький режим (більш лайтовий) та випробування (якщо хочеться більше кризових моментів). Також я можу зіграти за кожного персонажа окремо, а їх на сценарій 3є, тому трішки збільшує можливостей. Так, загальна історія спільна і десь ви будете знати, куди краще йти наступного разу. В персонажів є і певні схожі цілі, тому теж буде пересікатись. Але такі ігри не на кожен день, особисто я з радістю повернусь до неї пізніше, як трохи призабудуться сценарії. Щодо кампанії, то не знаю, + це чи -. З однієї сторони, це не дозволить вам грати в один і той самий сценарій до дір (як це легко можна зробити в "Маєтках божевілля") і менше сценаріїв, ніж у "Володарі перснів: пригоди Середзем'я", що додає більше бажання перегравати (бо 5 сценаріїв пройти легше, ніж +-10). Щодо зрівняння з останньою грою, то мені дуже подобаються пригоди у всесвіті Дж.Р.Р. Толкіна, але в грі дуже багато бойовки і навіть в найлегшому варіанті ви не встигнете пройти усі жетони пригод. В цій грі більше саме пригод і взаємодії з персонажами та жетонами (якщо брати соло гру і відповідний режим) і саме цим "Призначення" мені подобається. Дуже радію, що придбала доповнення - є більше контенту для проходження. Дуже сподіваюсь на нові пригодницькі доповнення!
"В пошуках місячних каменів" - дуже мила дитяча гра. Гарні арти, велике двостороннє ігрове поле, зручний продуманий органайзер. Все таке класне. Правила простішими бути і не могли - розклали ігрове поле, поклали поруч карти предметів та персонажів. І все! Далі все підказує застосунок. Так-так, гра керується застосунком (Kids chronicles). Скануєте код на полі або карті і вперед робити те, що треба. Ігролад надзвичайно простий, але дуже цікавий. Ми, не діти, залишились просто у захваті. Та й то такому, що пройшли всі сценарії одним махом. Хоча планували пройти за день один, максимум два. Але бажання стати учнями Мерліна, навчитися чаклувати та зібрати всі Місячні камені так захопило, що ми й не помітили, як пролетів час, а сценарії скінчилися. Кожен сценарій має певну місію - знайти Місячного кота або один з Місячних каменів, карти яких відкладаються в коробку в спеціальні місця. Тобто всі місії пов'язані між собою. І відкрити останню буде неможливо, якщо не пройти попередні. Адже для останнього (шостого) сценарію необхідно мати всі чотири камені. Отже, я точно можу сказати, що сучасним дітям, яких не відірвеш від телефонів, ця гра однозначно сподобається, бо поєднує в собі і сидіння в телефоні, і несидіння в ньому. Така собі прекрасна перехідна ланка від віртуальної гри до реальної.
Гра дуже сподобалася: вона має гарний візуальний стиль і незвичну цікаву механіку з динамічною зміною поля. Перша партія йшла досить важко, але наступні вже пішли легко, від чого стало лише цікавіше. Сподобалося, що ця гра - дуже гарна і збалансована стратегія. За декілька партій не знайшли «однієї єдиної правильної стратегії»: хоч у всіх однакові можливості й однаковий старт, кожен потім розвивається як хоче, роблячи акцент на різні тактики. Досить часто ви не встигаєте розвинути всі здібності на максимум, тому треба добре прораховувати свої ходи. Якщо хочете прибрати будь-який рандом, то грайте з гравцями-людьми, а якщо хочете хаосу - можна взяти Автому Цікава задумка, що є різні рівні складності для Автом. Тільки один мінус: на великій стороні поля не зіграти з автомами, бо на їхніх картках намальовано, як вони повинні ходити, і там усе адаптовано лише під маленьке поле. Сподіваюся, що в майбутньому вийде доповнення, де будуть розвинуті можливості Автом і можна буде грати з ними й на великому полі.
Загалом дуже раджу гру всім, кому подобаються стратегічні змагальні ігри. Правила складні лише спочатку, бо вони комплексні, але водночас досить прості.
Із мінусів, що не є критичним, але, на мій погляд, видається дивним: у правилах є розділ про «ускладнення» з мінідоповненням «Величні гори», але вони доступні лише в колекційному виданні або як окремий набір із дерев'яними деталями, який у нас взагалі не продається. Тобто в правилах пояснення є, а скористатися ми ними не можемо. Хотів дізнатися: чи є можливість у магазину «Ігромаг» зробити ці компоненти для окремого продажу хоча б у картонному варіанті?